Рослини тайги: ТОП-25 види – фото, назви, опис

На теренах тайги або бореальних лісів ростуть найстійкіші рослини, що пристосовані до низьких температур та поганого ґрунту. У цьому біомі зустрічається чимало хвойних дерев, які мають листя у вигляді вічнозеленої хвої, а також болотяних трав та ягід. Нижче наведені найбільш відомі рослини тайги з фото та описом.

Флора тайги – загальна характеристика

У тайзі переважають хвойні дерева, з яких найбільш поширені ялина, сосна, ялиця, модрина. На теренах тепліших та гостинніших південних регіонів цього біому можна побачити листяні породи, такі як береза, тополя, вільха. У найбільш південних районах тайги зустрічаються навіть дуби та клени.

Переважна більшість дерев у бореальних лісах належить до хвойних порід. Тобто вони мають хвою замість листя, яку не скидають на зиму, і тому можуть починати фотосинтезувати відразу після сходу снігу. У багатьох рослин бореальних лісів (переважно хвойних та представників родини Вересові) на коренях ростуть гриби – мікоризи, які допомагають поглинанню поживних речовин.

Конічна форма більшості дерев у тайзі запобігає осіданню снігу, а гнучкі гілки не ламаються навіть при накопиченні снігового покриву. Ростучи поряд, хвойні дерева створюють власний мікроклімат, який зменшує різницю між літніми та зимовими температурами. Вони також можуть протистояти вогню завдяки товстій корі або шишкам, які захищають насіння, забезпечуючи ріст нових дерев після лісових пожеж.

Деякі з рослин, які ростуть у тайзі, не схожі на жодні у будь-якому іншому куточку планети. Тут існує багате різноманіття папоротей, мохів, дерев та навіть квітів, що пристосувалися до виживання у цьому суворому кліматі.

Рослини тайги з фото: ялина сиза, біла або канадська (Picea glauca)

Це хвойне дерево – доволі поширена деревна рослина бореальних лісів Канади та Аляски. Вік білих ялин, які ростуть поблизу Полярного кола, нерідко сягає до 1000 років. У середньому ці дерева ростуть до 300-500 років.

Заввишки ці дерева тайги Північної Америки сягають 20-30 м. Вони мають густу, конусоподібну крону, яка у діаметрі становить 0,6-1,2 м. У молодих дерев гілки мають косе направлення вгору, а у старих – опущені донизу.

Біла ялина має сизо-зелену хвою з блакитним відтінком. Якщо її розтерти, то аромат буде нагадувати запах чорної смородини. Найчастіше з деревини сизої ялини роблять фанеру.

Рослини тайги: ялиця бальзамиста або бальзамічна (Abies balsamea)

Ця рослина родини Соснові відома як одне з найменших хвойних дерев. Вона сягає заввишки до 15-25 м. Зустрічається ялиця бальзамиста у всьому діапазоні північноамериканської тайги. Це дерево є надзвичайно морозостійким та продовжує рости навіть під час холодної зими.

Зазвичай ялиця бальзамиста росте поблизу водойм у низовинах, поряд з ялинами та модринами. Проте вона також може зустрічатися й у горах, на висоті до 1500-2500 м.

Ялиця бальзамічна – одне з найпоширеніших дерев у бореальних лісах Північної Америки. Вона утворює гігантські лісові масиви. Це хвойне дерево доволі струнке, з конусоподібною кроною та червонувато-сірою корою. Воно має дуже ароматну, блискучу темно-зелену хвою з двома білими смужками понизу.

Цікавий факт! Нерідко саме ялиця бальзамиста слугує новорічною ялинкою у північних регіонах Північної Америки.

Рослини бореальних лісів: модрина даурська (Larix gmelinii)

Ці хвойні дерева родини Соснові поширені у тайзі Сибіру та Далекого Сходу. Вони зустрічаються в долинах річок, на краях боліт, у горах (до висоти 1800 м) та на субарктичних рівнинах.

Модрина даурська – найбільш морозостійке та найпівнічніше дерево на Землі. Вона зустрічається далеко на півночі, там, де вже не ростуть будь-які інші дерева.

При цьому, на відміну від інших хвойних, модрина даурська – листопадне дерево. Хвоя у неї восени жовтіє та опадає.

Заввишки даурська модрина сягає до 35 м, а стовбур у діаметрі досягає 1,5 м. У молодих дерев кора гладка червоно-коричнева, але з віком стає темнішою, а згодом й сивішою та лускатою.

Флора тайги: сосна Банкса (Pinus banksiana)

Це невелике хвойне дерево поширено у тайзі Північної Америки. Заввишки сосна Банкса сягає 10-15 м. Вона має видовжену яйцеподібну крону та коротку скручену хвою по 2 голки у пучку.

Шишки у цього виду сосни зігнуті та гачкуваті. Вони захищені природною смолою, що запобігає їх висиханню, та можуть залишатися нерозкритими протягом багатьох років. Насіння не гине під час лісових пожеж, тому нерідко ці дерева можна побачити на попелищах.

Рослини тайги з фото: пір’їнник гребінчастий (Ptilium crista–castrensis)

На теренах тайги це один з найпоширеніших видів мохів. Саме він становить значну частину ґрунтового покриву у бореальних лісах. Найчастіше за все цей мох росте на торф’яних болотах.

Пір’їнник гребінчастий добре пристосований до вологого середовища та процвітає переважно влітку, коли погода тепліша. Дослідження показують, що ці мохи природним чином виділяють хімічні сигнали для отримання азоту у бореальних лісах, забираючи його з ґрунту або поглинаючи після того, як він осідає на тканинах листя.

Рослини бореальних лісів: андромеда ряснолиста (Andromeda polifolia)

Ці рослини зустрічаються в усіх східних бореальних лісах. Зазвичай вони ростуть на торфовищах та відкритих болотах. Андромеда ряснолиста – невеликий чагарничок, що сягає заввишки 10-40 см. Вона має гладке лежаче стебло та висхідні червонувато-бурі гілочки.

Цвіте андромеда ряснолиста маленькими, зібраними у скупчення квітками. Вони мають форму дзвіночків, а їхнє забарвлення варіюється від білого до рожевого. Цвіте ця рослина боліт тайги у квітні-травні.

До уваги! Андромеда ряснолиста – надзвичайно отруйна рослина. Навіть виготовлений з її пилку мед може призвести до загибелі людини.

Рослини тайги з фото: зніт вузьколистий або іван-чай звичайний (Chamaenerion angustifolium)

Ця рослина у бореальних лісах найчастіше за все з’являється на згарищах та на місцях лісових зрубів, а також на галявинах та просіках. Фактично іван-чай звичайний – перша рослинність, яка з’являється після масштабних лісових пожеж та навіть після виверження вулканів. Саме тому цю яскраву квітучу рослину нерідко вважають символом відродження та відновлення.

Ці високі квітучі рослини можуть сягати 0,5-1,5 м заввишки. Вони мають рясні грона циліндричних квітів, які стають найбільш рясними з червня по вересень. Забарвлення квіточок зазвичай пурпурове.

Ягоди тайги: суниці лісові (Fragaria vesca)

Ці дикорослі ягоди зустрічаються у тайзі Скандинавії, Канади та Сполучених Штатів. Суниці лісові – повзучі рослини, які ростуть низько над землею. Заввишки вони сягають лише до 30 см.

Цвітуть суниці лісові невеликими білими квітами у травні-червні. Після цвітіння з’являються маленькі їстівні ягоди. Вони достигають у червні-липні.

Ягоди суниці мають яскраво-червоне забарвлення та легко привертають увагу. Ними харчується чимало птахів та деякі тварини тайги.

Рослини тайги з фото: сарраценія пурпурна (Sarracenia purpurea)

Ця рослина-хижак є найбільш давньою на теренах тайги Північної Америки. Зазвичай вона зустрічається на вологих болотах в глибині бореальних лісів. Сарраценія пурпурна ще відома як «Пурпурний глечик» через специфічну форму.

Проте забарвлення цих хижих рослин може варіюватися від зеленого до фіолетового. Яскраві барви та форма глечика приваблюють здобич. Більшість поживних речовин ця рослина тайги отримує, ловлячи комах, кліщів, павуків та навіть маленьких жаб.

Рослини бореальних лісів: росичка круглолиста (Drosera rotundifolia)

Це ще одна рослина-хижак, яка зустрічається на теренах тайги. Росте вона на болотах у бореальних лісах як Євразії, так і Північної Америки. Росичка круглолиста використовує своє природне липке листя, щоб ловити здобич.

Кінцівки листочків виділяють солодку рідину, яка приваблює комах. Липкі краплі на поверхні листя не дозволяють спійманій здобичі відлетіти. Росичка круглолиста має дуже маленькі білі або рожеві квіточки. Заввишки вона сягає не більше 10-15 см.

Ягоди тайги з фото: морошка (Rubus chamaemorus)

Ці ягоди зустрічаються як у тайзі, так і у тундрі. Вони є доволі поширеними на теренах арктичних та субарктичних регіонів Північної півкулі. Заввишки невеликі кущики морошки сягають до 30 см. Вони мають пряме стебло та 2-3 листочки.

Цвіте морошка одиничною великою білою квіткою. Ягода нагадує малину, але значно відрізняється від неї за смаком та ароматом.

У незрілому вигляді вона має яскраво-червоне забарвлення, а у стиглому – бурштиново-помаранчеве. Ягоди морошки дозрівають у серпні-вересні.

Ягоди тайги: брусниця (Vaccinium vitis–idaea)

Цей вічнозелений повзучий кущик можна побачити на узліссі тайги. Заввишки він сягає лише 10-28 см. Брусниця має округле листя та чашоподібні квіти, які розпускаються влітку.

Маленькі червоні ягоди достигають у серпні-вересні. Вони дуже кислі, але їстівні. Зазвичай ягоди брусниці використовують у консервуванні. Вважається, що вони є дуже корисними та дозволяють зменшити ризик серцево-судинних захворювань.

Рослини тайги з фото: аралія безколючкова (Aralia nudicaulis)

Ця рослина тайги Північної Америки сягає заввишки 30-60 см. Зазвичай вона утворює непрохідні густі та колючі зарості на узліссі. Аралія безколючкова має складне листя. Навесні воно має насичене бронзове забарвлення, влітку стає зеленим, а восени – жовтим або червоним.

Цвіте аралія безколючкова скупченням білих квіток. Наприкінці липня з’являються фіолетові ягоди, якими зазвичай харчуються бурундуки, скунси, руді лисиці та чорні ведмеді.

Рослини бореального лісу: зозулині черевички (Cypripedium acaule)

Цей різновид орхідей на відміну від більшості, що належать до рослин тропічних лісів, поширений переважно на півночі – у тундрі та тайзі. Квіти у зозулиних черевичків невеликі, але все одно привертають увагу. Вони мають біле забарвлення, тоді як роздута губа рожево-червона та нагадує черевичок.

Заввишки ці квітучі рослини сягають 15-60 см. Цвітуть ці квіти тайги у період з травня по липень. Зазвичай вони зустрічаються переважно у заболоченій місцевості, з підвищеною вологістю.

Рослини тайги: сфагнум (Sphagnum)

Цей рід торф’яних мохів є доволі поширеним на теренах бореальних лісів. Він налічує як мінімум 320 видів, що здатні витримувати низькі температури, тривалу посуху та заболочене середовище.

Заввишки мох сфагнум сягає 10-20 см. Він має пряме м’яке стебло з пучками гілочок та одношарового листя. Сфагнум легко всмоктує воду та сприяє швидкому розвитку боліт. Він є основним компонентом торф’яних ґрунтів.

Рослини бореальних лісів: під’ялинник звичайний (Monotropa hypopitys)

Ця багаторічна трав’яниста рослина зустрічається у тайзі Північної Америки. Заввишки під’ялинник звичайний сягає 15-30 см. Поживні речовини ці рослини тайги отримують завдяки симбіозу з мікозними грибами.

Під’ялинник звичайний має соковите стебло. Цвіте він білими або світло-жовтими квітками. Найчастіше за все ці рослини тайги зустрічаються поряд з соснами та ялинами.

Рослини тайги: торф’яниця чашечкова (Chamaedaphne calycuta)

Ці рослини з родини вересові зустрічаються у бореальних лісах по всьому світу. Вони являють собою невеликі чагарники, що сягають 1,5 м заввишки, хоча зазвичай їх висота у межах 15-50 см.

Торф’яниця чашечкова має темно-зелене шкірясте яйцеподібне листя, яке взимку набуває багряного відтінку. Водночас з листям з’являються білі квіточки у формі дзвоників. Зазвичай цвітіння відбувається у квітні-травні.

Дерева тайги: ялина чорна (Picea mariana)

Ці вічнозелені хвойні дерева ростуть на болотах у бореальних лісах Північної Америки. У горах вони зустрічаються на висоті до 800 м. Чорна ялина – доволі поширене дерево у тайзі Канади та Сполучених Штатів (переважно Аляски).

Заввишки цей різновид ялини сягає до 15-25 м, а діаметр стовбура становить 25 см. Крона у цих дерев тайги вузько конічна, а кора тонка, луската, сіро-бура. Стовбур легкозаймистий, але насіння, що зберігається у шишках, може відновлюватися після лісових пожеж.

Цікавий факт! У деяких районах хвоя ялини чорної має темний, майже чорний колір, що й посприяло появі видової назви дерева.

Дерева бореальних лісів: модрина американська (Larix laricina)

Ці дерева ростуть у холодних, болотистих місцевостях тайги Північної Америки. Американська назва «тамарак» походить від мови індіанців алгонкіан, та перекладається як «дерево, що використовується для снігоступів».

Американська модрина – листопадне дерево, що сягає заввишки до 25 м. Забарвлення кори у неї варіюється від темно-бурого до сірого, тоді як молоді пагони мають охристо-сизий колір. Восени голки стають золотисто-жовтими та згодом осипаються на зиму.

Квітучі рослини тайги з фото: каліпсо цибулинна (Calypso bulbosa)

Ця дивовижна орхідея тайги відома ще як «Чарівний черевичок Венери». Зустрічається вона у найвіддаленіших куточках бореальних лісів Північної Америки та Євразії. На американських теренах цю дивовижну квітку можна побачити у північних регіонах та у Скелястих горах. В Європі вона зустрічається у лісах Фінляндії та Швеції.

Заввишки ця північна орхідея сягає 8-20 см. Вона має лише один листок на стеблині. Рожеві, пурпурні або білі пелюстки та чашолистки розходяться назовні над мішечком, який відомий як лейблум та може бути однотонним або плямистим контрастних кольорів.

Рослини бореальних лісів: ягель або оленячий мох (Cladonia rangiferina)

Попри назву, насправді ця рослина тундри та тайги є не мохом, а видом лишайників. Оленячий мох покриває значні ділянки землі у багатьох бореальних лісах. Він також ростепівнічніше, у біомі альпійської тундри.

Заввишки оленячий мох сягає 10-15 см, що робить його одним з найбільших лишайників. Він має вигляд доволі розгалужених кущиків білуватого або сіро-зеленого кольору. За рік цей лишайник розростається лише на 3-10 мм. Як випливає з назви, оленячий мох є важливим джерелом їжі для північних оленів.

Рослини тайги з фото: шипшина колюча (Rosa acicularis)

Цей листяний чагарник поширений у північних регіонах тайги Північної Америки. Він є голоарктичним видом з роду Шипшина. Заввишки цей чагарник сягає від 1 до 3 м. Листя у нього пір’яне, зі хвилястими краями.

Гарні квітки шипшини колючої захищені від тварин тайги «панциром» з шипів. Вони мають ніжно-рожеве або інколи біле забарвлення та сягають до 3,5-5 см у діаметрі. Невеликі червоні плоди мають грушоподібну форму.

Рослини тайги з фото: наскельниця вузьколиста (Kalmia angustifolia)

Цей вічнозелений чагарник родини Вересові поширений у сухій місцевості канадської тайги. Зазвичай він зростає на згарищах або після вирубки лісів, займаючи значну площу. Також цей чагарник може зустрічатися на сухих ділянках торф’яних боліт.

Ця рослина має вічнозелене листя та знаходиться у симбіозі з грибами, утворюючи мікоризу. Цвіте вона гарними яскраво-рожевими квітами, що з’являються щоліта, у червні – на початку липня. Заввишки цей чагарник сягає від 15 см до 1,5 м.

Флора тайги: вільха зелена (Alnus viridis)

Цей сланкий чагарник поширений у холодних регіонах Північної півкулі, як в арктичній тундрі, так і у тайзі. Заввишки він може сягати від 20 см до 2 м. Попри назву, пагони у вільхи зеленої мають червоно-коричневий колір, а бруньки вкриті лускою.

Дрібні квітки з’являються у теплу пору року. Коренева система у цього чагарнику добре розвинута та дозволяє йому закріплюватися на вологих та тінистих схилах. Вільха зелена зазвичай утворює суцільні зарості.

Рослини бореальних лісів: сосна звичайна (Pinus sylvestris)

Цей вид сосни поширений у скандинавській та сибірській тайзі. Це вічнозелене хвойне дерево сягає до 25-40 м заввишки та 1-1,5 м у діаметрі. Воно доволі витривале та здатне рости у регіонах з бідним ґрунтом та на великій висоті.

Сосна звичайна має конусоподібну форму крони та червонувато-буру лускувату кору, яка темнішає до основи дерева. Хвоя у неї синьо-зелена, завдовжки 3-7 см, росте попарно. Зазвичай це хвойне дерево тайги використовується у лісопромисловості.

Особливості тайги як природної зони: розташування, тварини

Тайга – найбільша природна зона нашої планети, яка є за сумісництвом однією з найзагадковіших, романтичних і цікавих місць для відвідування. Для тайги, званої ще бореальними лісами, характерно переважання морозостійких хвойних порід дерев, довгі і суворі зими, екстремальні погодні умови.

Багато авторів оповідань і віршів надихалися красою її безкрайніх вічнозелених лісів, неприступністю і, як наслідок, пригодами і небезпеками, що підстерігають мандрівника, який ступив на її стежки. Виконавець бардівської пісні Юрій Кукін присвятив їй такі рядки:»а я їду, а я їду за мріями, за туманом і за запахом тайги”.

Тайгова зона на карті

На карті тайга розташувалася в північних приполярних регіонах Азії, до Уралу і за ним. Тайговий масив можна умовно розділити на чотири частини:

• Тайга Російської рівнини (на європейській частині Росії);
• тайга Західного Сибіру (відразу за Уралом);
• Східно-Сибірська (на території басейну Єнісею і Олени, двох найбільших річок Сибіру);
• Уссурійська (найсхідніші регіони Росії, в т.ч. Приморський край).

Гігантська територія від Скандинавського півострова до острова Врангеля — ось де знаходиться тайга в Росії. За межами нашої країни природна зона тайга розташовується в Фінляндії, Норвегії та Швеції, а також на Північноамериканському континенті, в районі Аляски і на території Канади.

Щоб представити всю монументальність тайги, слід згадати, що її площа лише ненабагато менше площі всього континенту Європи. Її ширина в середній Сибіру досягає двох тисяч кілометрів, а протяжність дорівнює довжині практично всієї Євразії. Загальна площа цієї природної зони займає близько 17% поверхні континентальної частини земної кулі.

Рослинний світ

Вологий субарктичний ліс тайги і її рослинність складається головним чином з хвойних дерев, таких, як ялиця, сосна, ялина, кедр і модрина; набагато рідше зустрічаються береза і тополя. Дерева з голчастим листям найкраще адаптувалися до довгої, холодної зими, вічно промерзлій грунті, короткого літа.

Мала кількість соку в голках хвойних порід зберігає їх від замерзання; темний колір хвої і її форма допомагають отримати і поглинути якомога більшу кількість мізерного сонячного світла. Оскільки хвойні дерева (за винятком модрини) не скидають свій листяний покрив в холодну пору року, вони можуть отримувати світло і в сонячні дні зими.

Рослинний світ тайги в порівнянні з іншими зонами не відрізняється великою різноманітністю. Нижній ярус тайгових областей складається здебільшого з мохів і лишайників. Вижили в суворому кліматі тільки рослини з невеликою кореневою системою або ростуть прямо на поверхні Землі: вони здатні переносити малу кількість сонячного світла і схильну до промерзання ґрунт, бідну поживними речовинами.

У більш світлих і рідкісних лісах можуть зустрічатися і невеликі чагарники: бузина, ялівець, крушина ламка, жимолость. Низькі чагарники можуть утворити другий ярус лісу (хоча для тайгового лісу більш характерна одноярусність).

Кліматичні умови

Клімат тайги формується за рахунок руху мас холодного арктичного повітря. Характеристика цієї зони природи також вказує на підвищену вологість, що впливає на товщину снігового покриву взимку, на промерзання ґрунтів. Більшість опадів випадає у вигляді дощу в теплу пору року.

Зима в тайзі дуже довга, сніжна і холодна, світловий день в цей період року триває близько п’яти годин, і решту часу дуже темно. Середня температура утримується нижче нуля близько півроку, але вона вище, ніж в арктичній пустелі або в тундрі. Однак саме в тайзі найсприятливіші умови для промерзання ґрунту: цьому сприяє шар мохів, в літній період заважає нагріванню землі.

Тайгове літо помірно тепле, коротке і дуже дощове, довгота світлового дня в деяких зонах досягає 20 годин.

Рельєф і ґрунт тайги

У тайговій природній зоні домінує, як правило, рівнинний рельєф. Він складається з широких низовин і безлічі плато, місцями пересічених великими річковими долинами (їх глибина досягає в деяких місцях декількох десятків метрів). Але також у долинах є поглиблення, залишені відступаючими льодовиками: вони часто заповнюються водою, утворюючи озера та болота.

Рельєф сформований шарами осадових порід, що мають в своєму складі різні частки вапняку, пісковика або сланцю.

Тайгові ґрунти мають погану якість і мізерні мінеральними речовинами. Їм не вистачає перегною листяних дерев помірних поясів, а опале хвоя вічнозелених дерев містить кислоти, ще більше погіршують якість ґрунтів. Щільна хвойна і Мохова підстилки сприяють промерзання верхнього земляного шару. У деяких південних областях підстилка схильна до займання в літні місяці, через що утворюється шар золи.

Представники місцевої фауни

У школах на предметі “навколишній світ «одна з частих тим доповідей або коротких рефератів має приблизно таку назву»тварини тайги”. Інформація та наукові факти, викладені нижче, дозволять в цілому познайомитися нехай не з усім списком тайгових мешканців, але хоча б з основними їх видами. Це дозволить вам допомогти своїй дитині в підготовці до завдання.

Фауна тайги формується з представників декількох видів:

• Широко поширених тварин, що заселяють одночасно з іншими місцями і тайгу (полівка, ласка, вовк, лисиця, водяна видра, ушан, горностай та ін.);
• лісолугових і лісових видів, властивих головним чином широколистяних лісів, але на значних просторах входять в тайгу (звичайна і мала бурозубки, благородний олень, звичайна полівка, миша-малютка, Польова і лісова миші, чорний тхір, заєць-русак, желтогорлая куниця, козуля, кутора, норка, Європейський їжак); видів, властивих тайзі і тундрі (північний олень); лісових видів (Бобер, бурий ведмідь, білка);
  тайгових видів.

• види, ендемічні для тайги, регіони яких не йдуть за межі підзони — в Євразії – темнозуба, плоскочерепна, крихітна бурозубки; Алтайський соболь, Кріт, Лісовий лемінг);
• види, з ареалами, що йдуть за межі тайги, але мають оптимумом в цій зоні (червоно-сіра червона і Орна полівки, кабарга, Альпійська сіноставка, заєць-біляк, росомаха, полівка-Економка, Лісова мишівка, рись, арктична землерийка, лось, бурундук, летяга).

Для рівнинного виду тайги Північної Америки звичайні такі види тварин: арктична бурозубка, соболевидная куниця, лось, канадська рись, Американський соболь, Американський заєць, пенсільванська полівка, а також тварини і гризуни, що зустрічаються лише в Америці.

За площею ареалів можна зосередити увагу на таких формах фауни:

У тайзі за кількістю видів переважають гризуни (приб.42%), безліч комахоїдних (приб. 25%), мало, але більше, ніж в степу, копитних, хижих, зайцеподібних. Присутні нечисленні рукокрилі. З птахів характерними представниками фауни тайги є:

• деякі види дятлів, глухар, кедровка, сови, рябчик, кукша;
• загальні з Північної і північно-американської тайгою — омелюха трипалий, дятел, Сич мохноногий, клести.

Тайга бідна плазунами. З євразійських широколистяних лісів сюди проникають 2 види — живородна ящірка і звичайна гадюка.

Тваринний світ тайги

З тайгової фауни ендемічний представник комах – кедровий шовкопряд. Він є небезпечним шкідником хвойних, представляючи загрозу корисним представникам флори. Типові тайгові види короїдів, жуків-вусанів і мурах. Рясний гнус. Трансформація тайги людиною (пожежі, вирубка) викликає масові зміни фауни:

• зменшення чисельності одних видів;
• збільшення – інших, введення нових (таких, як звичайний хом’як, тетерев).

Фауна тайги включає безліч корисних для людини ссавців і промислових птахів. Про те, які птахи мешкають в тайзі, поговоримо докладніше.

Тайгові території багаті водоплавними птахами. З тайгою найбільш тісно пов’язана качка-гоголь. Велика частина водоплавних птахів в’є гнізда на землі, поблизу водойм. Але в період гніздування тала вода заливає великі простори, тому у гоголя з’явився особливий пристосуванський інстинкт: ця качка в’є гнізда в дуплах дерев так високо над землею, що при розливах річок до них не може дістати вода.

Значну роль в житті тайгових птахів грають Дятли. Території цієї зони бідні природними дуплами, тому деякі птахи організовують гнізда в отворах, які раніше були видовбані дятлами.

Найбільш типові тайгові дятли – це чорний дятел, найбільший з дятлів Росії, а також трипалий дятел, який має не чотири, як у інших дятлів, а всього лише три пальці.

У тайзі також мешкає безліч видів сов. Серед них особливий інтерес викликає яструбина сова. Решта сови – Птахи нічні, а яструбина полює і вдень. Всі тайгові сови харчуються середніми і дрібними птахами і ссавцями.