Санітарна освіта

Основним завданням санітарного просвітництва є поширення серед населення гігієнічних знань та навичок, ознайомлення з профілактикою захворювань. Для придбання цих знань трудящим рекомендується відвідувати лекції, бесіди, заняття в університетах здоров’я, читати журнал «Здоров’я», переглядати телевізійні передачі та кінофільми, слухати лекції по радіо на санітарні теми. Все це сприяє підвищенню загальної і санітарної культури населення.
Як вже говорилося, всі медичні працівники, де б вони не працювали, зобов’язані вкласти свою лепту у справу просвіти. Ефективність санітарної освіти залежить від багатьох чинників і насамперед від того, яким матеріалом користується лектор, наскільки в даний момент актуальна тема його повідомлення, як він викладає матеріал, що ілюструє його і т. д.
При будь-якому методі санітарно-освітньої роботи (радіо, телебачення, друк, усне і друковане слово, кіно і т. д.) першим невід’ємним умовою є ідейна спрямованість, застосування марксистсько-ленінської методології, забезпечення зв’язку з актуальними завданнями і цілями охорони здоров’я, із завданнями підвищення рівня санітарної культури, боротьби з реакційною ідеологією, з забобонами, марновірствами, релігійним дурманом і т. д.
Говорячи про радянської медичної науки та охорони здоров’я, необхідно підкреслити їх досягнення. При цьому треба відзначити, що в капіталістичних країнах медична допомога доступна не всім, так як вона дуже дорого коштує. Досягнення радянської медичної науки, що знаходиться на матеріалістичних позиціях, руйнують багато релігійні уявлення про людину, його хворобах, існуючі в буржуазному світі. Тому відмінною рисою радянського санітарної освіти є її науковість.
Велику роботу в цьому відношенні проводить Центральний науково-дослідний інститут санітарної освіти. Будь-яка лекція бесіда заснована на сучасних наукових даних. Основний принцип – говорити про складне просто і дохідливо. Однак необхідно уникати надмірно спрощеного викладу.
Невід’ємним умовою санітарної освіти є правильний підбір матеріалу. Насамперед зміст будь-якої лекції або бесіди повинно бути цілеспрямованим і відповідати тієї задачі, яку поставив перед собою викладач. Поряд з використанням літературного матеріалу необхідно мати дані з життя того колективу, якому читається та чи інша лекція (наприклад, травматизм, отруєння, боротьба з інфекційними захворюваннями тощо). Життєві приклади роблять лекцію більш переконливою і привертають увагу слухачів.
Однак не варто згущувати фарби, наводити негативні приклади і даючи їх в узагальненому вигляді, так як це може створити у деяких слухачів невірне уявлення про надмірну поширеність цих явищ.
Санітарна освіта – один з важливих факторів, який може сприяти зниженню захворюваності, так як тільки грамотні в санітарно-гігієнічному відношенні люди можуть правильно вести себе при тих чи інших захворюваннях.
Тому дуже важливо, щоб тематика лекцій диктувалася не просто необхідністю провести якусь бесіду чи лекцію, а виходячи з тієї конкретної обстановки, яка склалася або може виникнути на ділянці. Виявити цю обстановку допомагає аналіз захворюваності на ділянці. Після того, як буде встановлено, що питома вага якогось захворювання став збільшуватися, необхідно використовувати всі можливі види санітарної освіти для того, щоб пояснити населенню елементарні симптоми даного захворювання і заходи профілактики.
Таким чином, тільки знання рівня і характеру захворюваності та травматизму серед населення може підказати медичним працівникам тематику лекції або бесіди. Слово лікаря або медичної сестри буде націлювати увагу слухачів на боротьбу з захворюваністю.
Ознайомлення слухачів з деякими ознаками захворювання необхідно насамперед для того, щоб хворі вчасно зверталися за медичною допомогою. При цьому не слід присвячувати слухачів у деталі тих заходів, які проводять медичні працівники у боротьбі з даним захворюванням, так як це може викликати у деяких людей небажані реакції. Це насамперед відноситься до хірургічних втручань. В лекціях про шкоду куріння, алкоголізму, навпаки, лектор може трохи згустити фарби і розповісти, до яких негативних наслідків можуть призвести ці шкідливі звички.
Таким чином, лектор повинен вдумливо підходити до викладення матеріалу і знати, де зосередити увагу слухачів, а де цього робити не слід.
Одним з найбільш поширених методів санітарної освіти є метод усного слова (лекція, бесіда). Перш ніж виступати, лектор повинен добре підготуватися – записати зміст лекції або бесіди.
Існує три види документів, які можуть бути складені в процесі підготовки до виступу: план, тези і конспект лекції. План – це перелік питань, що підлягають висвітленню в лекції, в тому порядку, в якому вони будуть викладатися. Тези – коротко викладені основні положення теми. План і тези представляють для узгодження в установу, яка керує роботою лектора.
Конспект – це пам’ятка лектора. Він являє собою план, доповнений цитатами, цифрами, прикладами, посиланнями на наочні посібники і т. д. Існують певні прийоми оформлення конспекту, які полегшують користування ним. Так, конспект рекомендується писати на окремих аркушах, на одній стороні. Зручність такої запису полягає в тому, що при подальших виступах на ту ж тему лектор може легко доповнити свій матеріал новими даними або змінити структуру самої лекції. Зазвичай лектор не приховує від слухачів того, що він користується конспектом, і після викладення матеріалу, написаного на цій сторінці, відсуває її в сторону (в цьому також проявляється перевага листа на одній стороні аркуша).
Зрозуміло, не можна з початку до кінця читати свій конспект, влаштувавши фактично гучну читання матеріалу.
Необхідно використовувати його для того, щоб не порушувати послідовність викладення матеріалу і щоб приводити основні цифри і цитати. Лектор повинен дивитися на аудиторію, відчувати її настрій і відповідним чином реагувати.
Рекомендується писати конспект так, щоб з одного погляду побачити те, що необхідно. Для цього слід писати розбірливим, акуратним почерком, основні місця виділяти великими літерами або підкреслювати червоним олівцем, при цьому слід знайти найбільш зручне для автора розташування матеріалу на кожній сторінці конспекту.

Весь лекційний матеріал зазвичай ділять на три основні частини. У першій, короткою, частині лектор розповідає про те, яке значення має ця тема для слухачів. Друга частина лекції присвячується викладу основного матеріалу. Третя частина – висновки.
Основним правилом при проведенні санітарно-освітньої роботи є максимальне залучення населення до санітарних активістів. Тому в заключній частині лекції, бесіди необхідно звернутися до слухачів із пропозицією всіляко допомагати медичним працівникам з тим, щоб практичними справами сприяти боротьбі з захворюваннями, травматизмом, боротьбі за чистоту на роботі, вдома і т. д.
Після гарної бесіди, лекції лікаря або медичної сестри серед слухачів завжди знаходяться люди, готові допомогти медичним працівникам на ділянці, люди, які самі могли б бути провідниками елементарних санітарно-гігієнічних знань серед населення.
Бажано супроводжувати лекцію, бесіду наочними посібниками або користуватися учнівської дошкою і крейдою – креслити схеми, писати цифри і т. д. Все це робить повідомлення більш доступним для слухачів і краще запам’ятовується.
Після викладу матеріалу зазвичай до лектора звертаються з питаннями, на які він мусить відповісти. Якщо це була бесіда, то зазвичай питання задають у процесі викладу матеріалу і тут же на них отримують відповідь. Під час лекції питання задають письмово, а після неї – усно. У тому і іншому випадку лектор в самому кінці свого виступу відповідає на питання слухачів. Якщо виступаюча медична сестра або лікар не може відповісти на те чи інше питання, то не слід соромитися, а треба сказати слухачам, що деякі положення, що стосуються цього питання, будуть уточнені і в наступну зустріч буде дано вичерпну відповідь. До наступної лекції або бесіди необхідно прочитати відповідну літературу і відповісти на поставлене питання.
Другим поширеним методом санітарної освіти є метод друкованого слова – брошура, журнал, книга, листівка, бюлетень, пам’ятка, стінна газета, гасло і т. д. Населення може набувати їх в кіосках і книгарнях. Зазвичай в лікувально-профілактичних установах на столиках розкладені різні друковані матеріали і хворі мають можливість їх читати.
Борг всіх медичних працівників – бути провідниками і розповсюджувачами санітарно-профілактичної літератури серед широких мас населення.
Третій, основний, метод санітарної освіти – так званий наочний метод. Під ним мається на увазі показ моделей, муляжів, макетів, схем, плакатів, фотографій, схем, малюнків і т. п. Цей метод ґрунтується на зоровому сприйнятті матеріалу. Не дарма в народі кажуть: «Краще один раз побачити, ніж багато разів почути».
Наочний метод використовується не тільки під час лекції або бесіди, він широко застосовується і самостійно. Основними наочними посібниками при цьому є плакати. Розрізняють два види їх – агітаційний і пропагандистський. Агітаційний плакат завжди яскравий і у стислій формі дає уявлення про яке-небудь принциповому питанні, що стосується здоров’я людей. Наприклад, на плакаті «Чистота – запорука здоров’я» крупним планом зображується пашіла здоров’ям дівчина чи молода людина під час водної процедури. На пропагандистському плакаті часто наводяться відповідні дані, нерідко з цифровим матеріалом, з кількома малюнками. Такі плакати менш яскраві, але завжди вражають. Існують і інші різновиди плакатів.
Зазвичай плакати вивішують на увазі в громадських місцях з найбільшим скупченням людей. Однак слід пам’ятати, що не можна надмірно зловживати великою кількістю плакатів в одному приміщенні, так як вони при цьому втрачають свою гостроту і дієвість.
Четвертим комплексним методом санітарного просвітництва, одномоментно охоплює широку аудиторію, є радіо, телебачення і кіно. Їх можливості воістину безмежні, особливо це відноситься до кіно і телебачення. Тут можна одночасно використовувати всі описані вище методи і довести до глядача те, що неможливо зробити, користуючись яким-небудь одним методом санітарного просвітництва.
Рекомендується читати лекцію з місцевої радіотрансляційної мережі на заводі, радгоспі або колгоспі. Санітарно-освітні фільми треба показувати після громадських зібрань в клубах і кінотеатрах.
Санітарній освіті в нашій країні приділяється велика увага, так як воно сприяє підвищенню санітарної культури населення, профілактики захворювань та формуванню матеріалістичного світогляду у наших людей – будівників комуністичного суспільства.

• • Анатомічний атлас
  • Фізіологія людини
  • Дитячі хвороби
  • Йога
  • Правильне харчування
  • Як схуднути
  • ЛФК (лікувальна фізкультура)
  • Курорти Європи
  • Лікування народними засобами
  • Лікарські рослини
  • Проктологія
  • Психіатрія
  • Алкоголізм
  • Куріння
  • Спортивна медицина
  • Судова медицина

  Як стати косметологом і чи потрібна для цього медична освіта

  Косметолог – цікава та перспективна професія, але підкоряється вона не кожному. Справжніми спецами в цій галузі можуть стати лише ті, хто готовий дійсно присвятити себе справі, багато працювати й навчатися для вдосконалення майстерності. Гід Онлайн розповідає, в чому полягають обов’язки косметолога, чи потрібна медична освіта для роботи косметологом та які у цій професії є плюси і мінуси.

  Що робить косметолог?

  Косметолог – це фахівець, який займається доглядом за обличчям та тілом клієнта. Головною метою його роботи є усунення дефектів та омолодження шкіри. Для вирішення косметологічних проблем косметолог використовує різноманітні засоби – креми, лосьйони, тоніки, масажі, лазерну, електричну та фототерапію. Вибір того чи іншого методу, зазвичай, залежить від побажань клієнта.

  Також до обов’язків косметолога входять:

  • проведення пілінгу;
  • масаж обличчя, шиї та шкіри голови;
  • епіляція та шугаринг;
  • озонова та киснева терапія різних частин тіла;
  • корекція брів та вій;
  • ін’єкційні процедури (збільшення та зміна форми губ, контурна пластика овалу обличчя методом введення спеціальних речовин);
  • нанесення перманентного макіяжу (татуаж).

  Чи потрібна медична освіта для роботи косметологом?

  Для роботи лікарем-косметологом потрібно мати вищу медичну освіту. Також спеціаліст повинен пройти акредитацію по дерматовенерології та закінчити курси косметологів. Лікар-косметолог працює в клініці та має право виконувати будь-які косметологічні процедури, використовувати високотехнологічну апаратуру та лікувати захворювання шкіри, нігтів, волосся. Також він може призначати прийом ліків та медичні процедури.

  При наявності середньої медичної освіти можна влаштуватися на роботу медсестрою-косметологом. З юридичною точки зору медсестра також має право виконувати всі косметологічні процедури та працювати зі спеціалізованим обладнанням, але для цього їй необхідно отримати вказівку від лікаря-косметолога. Працюють медсестри як в клініках, так і в звичайних салонах краси.

  Які косметичні процедури можна робити без медичної освіти?

  Не маючи медичної освіти, можна стати лише косметологом-естетистом. Для цього достатньо пройти короткострокові курси. Саме косметологів-естетистів найчастіше можна зустріти в салонах краси, СПА-центрах та центрах косметології. До їхніх обов’язків входить створення манікюру, педикюру, нанесення макіяжу та депіляція.

  Але варто зазначити, що косметологи-естетисти не мають права виконувати медичні маніпуляції (наприклад, уколи краси), робити середній та глибинний пілінг та використовувати спеціальне обладнання – звукові, світлові, лазерні або ультрафіолетові прилади.

  Які захворювання лікує косметолог?

  • вугрову хворобу (запалення сальних залоз на шкірі тіла та обличчя);
  • демодекоз (кліщ, що паразитує всередині шкірного покриву);
  • пігментні плями та кератоми (гіперпігментація окремих шкірних зон, нарости на шкірі);
  • мозолі, натоптиші та тріщини на ступнях (зняття ороговілих ділянок);
  • гірсутизм (надлишок волосся на тілі, який, у більшості випадків, виникає унаслідок гормональних збоїв);
  • дефекти на шкірі, викликані алергічними реакціями.

  Які плюси та мінуси у професії косметолог?

  До переваг роботи косметологом можна віднести:

  • завжди велика кількість клієнтів, зумовлений популярністю косметологічних послуг;
  • можливість постійного розвитку та вдосконалення навичок за рахунок відвідування спеціальних курсів, семінарів та інших заходів;
  • можливість відкрити власний кабінет, отримавши необхідний досвід в салоні краси, та працювати «на себе».

  Як і будь-яка робота, робота косметологом має й свої недоліки:

  • велика відповідальність – навіть дрібна похибка може зашкодити пацієнту та призвести до втрати роботи;
  • складність у прогнозуванні тієї чи іншою процедури – деякі алергічні реакції передбачити неможливо;
  • велике навантаження впродовж робочого дня у зв’язку з напливом клієнтів;
  • використання хімічних засобів, які можуть нашкодити здоров’ю.

  Наскільки затребувані косметологи?

  Фахівці в галузі косметології дуже затребувані, тому що кожна жінка хоче мати охайний та доглянутий зовнішній вигляд, а займатися косметологічними процедурами вдома не у всіх є час та можливість. До того ж, деякі процедури неможливо виконати вдома – для них необхідне спеціальне обладнання. Також останнім часом спостерігається тенденція, коли до послуг косметологів все частіше звертаються чоловіки.

  Де вчитися на косметолога?

  Щоб стати висококваліфікованим спеціалістом та отримати солідну базу теоретичних та практичних знань, навчитися розбиратися в будь-якому напрямку косметології та вміти застосовувати свої знання на практиці, потрібно отримати освіту косметолога. Навчання проходить на кафедрах медичної косметології та дерматології при медичних університетах та інститутах. Триває воно у середньому від 4 до 6 років.

  Де вчитися на косметолога після 9 класу?

  Закінчивши 9 класів школи, можна записатися на спеціальні курси косметологів-естетистів. У цей ж час можна паралельно навчатися в 10-11 класах, отримавши, таким чином, можливість вже після школи стати косметологом.

  Але якщо у вас ж бажання далі розвиватися в цій професії, в решті решт ставши повноправним медичним косметологом, то після 9 класу можна вступити в медичний коледж або технікум.

  Закінчення цих навчальних закладів дасть право займатися медичною косметологією в якості асистента. Згодом можна поступити в медичний вуз та продовжити навчання.

  Скільки заробляє косметолог?

  В середньому косметологи в Україні заробляють більше 15 тисяч гривень. Звісно, багато що залежить від професійних навичок косметолога. Досвідчені висококваліфіковані спеціалісти можуть заробляти й 25 тисяч грн. та вище. Ще вищий доход отримують спеціалісти, що мають свій власний салон краси та працюють по вигідному для себе графіку.

  15 маловідомих фактів про косметологію, які можуть вас здивувати та надихнути

  Косметологія – це наука і мистецтво догляду за шкірою та краси, яке завжди вражає своєю незвіданістю.

  1. Косметологія має старовинні коріння: Практика догляду за шкірою і виглядом сягає своїм корінням далеко в минуле. Її історія включає в себе використання природних рецептів і технік ще з часів давнього Єгипту та Римської імперії.
  2. Косметологи – фахівці зі знанням хімії: Щоб розуміти реакції шкіри на різні продукти і процедури, косметологи повинні мати глибоке знання хімії і фізіології шкіри.
  3. Міжнародні стандарти безпеки: В сфері косметології існують міжнародні стандарти безпеки для продуктів і процедур, щоб захистити клієнтів від можливих ризиків.
  4. Лазери та світлова терапія: Косметологи використовують лазери та світлову терапію для вирішення різних проблем шкіри, включаючи видалення татуювань та зміцнення колагену.
  5. Тенденція до природних інгредієнтів: У світі косметології росте популярність природних інгредієнтів, таких як алое вера, мед, та екстракти рослин, які знаходяться в багатьох продуктах.
  6. Ін’єкції ботоксу: Ін’єкції ботоксу не лише вирівнюють зморшки, але також використовуються для лікування мігрені та гіпергідрозу (підвищена потовиділення).
  7. Нейрокосметологія: Це нова галузь косметології, яка досліджує взаємозв’язок між нервовою системою та станом шкіри.
  8. Татуювання: Деякі косметологи використовують техніку татуювання для візуального вирівнювання форми губ і бровей.
  9. Косметологія для чоловіків: Косметологія не обмежена тільки жінками. Чоловіки також використовують процедури для догляду за шкірою та виглядом.
  10. Мікронейролінг: Ця техніка полягає в застосуванні мікроігл до шкіри для стимуляції колагену та поліпшення текстури шкіри.
  11. Косметологія на ринку здоров’я: Косметологія також використовується для покращення психологічного самопочуття та допомоги в подоланні стресу та тривоги.
  12. Дослідження інновацій: Галузь постійно розвивається, вивчаючи нові інноваційні методи і продукти для покращення шкіри.
  13. Косметологічні шоу та конференції: Кожен рік відбуваються численні світові конференції та виставки, присвячені косметології та догляду за шкірою.
  14. Професійний макіяж: Косметологи володіють навичками професійного макіяжу, який може перетворити зовнішність будь-якої людини.
  15. Підвищення самооцінки: Косметологія не лише змінює зовнішність, але і підвищує самооцінку та впевненість в собі.

  Завдяки цим фактам стає очевидним, що косметологія – це динамічна та розмаїта сфера, яка постійно розвивається та допомагає людям виглядати і почувати себе краще.