Смерть за межами Землі: що станеться з тілом і чи можна ховати людину на Марсі

За час польотів у космос загинув 21 астронавт. Незважаючи на те, що в NASA роблять все можливе, щоб уникнути цього, ризики загибелі за межами Землі все одно залишаються.

На порталі The Conversation розповіли про те, що станеться з людиною, якщо вона помре у відкритому космосі, і чи є можливість поховати її тіло, наприклад, на Марсі чи Місяці.

Людей часто цікавить питання, що станеться з людиною, якщо вона потрапить у відкритий космос без спеціального захисного скафандра. Відповідь проста — настане майже миттєва, але болісна смерть через відсутність кисню. За лічені секунди вся кров та інша рідина в організмі почне закипати і настане смерть.

Смерть на Марсі чи Місяці аналогічна: задуха, закипання крові та рідин, болісна смерть. Вчені відзначають, що на Місяці взагалі немає атмосфери, а на Марсі вона хоч і є, але дуже тонка. На випадок загибелі астронавта на земній орбіті у NASA є певний протокол дій.

Тож якщо дослідник помер на Міжнародній космічній станції, його тіло зобов’язані транспортувати на Землю протягом кількох годин на космічному кораблі. Якщо ж смерть настала на Місяці, то тіло може бути доставлене на Землю протягом декількох днів, оскільки пріоритетнішим для NASA вважається збереження життя живих членів екіпажу, ніж збереження трупа.

Але якщо смерть настане під час експедиції на Марс, на цей випадок чіткого алгоритму дій поки не передбачено. Але експерти зазначають, що це буде великою проблемою, оскільки тіло перебуватиме за 400 млн км від Землі.

“Найімовірніше, екіпаж в цьому випадку не повертатиметься відразу на Землю. Ймовірно, що труп буде доставлений на нашу планету вже після закінчення місії. Тобто приблизно через кілька років, якщо смерть астронавта настала ще в польоті”, — розповів Еммануель Уркієта з медичного коледжу Бейлора.

Весь цей час тіло, найімовірніше, зберігатимуть у спеціальній камері чи мішку для трупів. Вологість та температура на космічному кораблі не повинні позначитися на стані тіла.

Щодо можливості поховати астронавта на Марсі, то це неможливо — земні бактерії можуть забруднити ґрунт іншої планети. Кремувати тіло в космосі також безглузда ідея, адже на це піде дуже багато енергії, яка потрібна живим учасникам експедиції. Найімовірніший варіант – тіло зберігатимуть у мішку для трупів до закінчення місії.

“З огляду на темпи освоєння космосу, вже зараз потрібно думати над тим, що люди можуть померти на поверхні іншого світу, і треба розуміти, що робити в такому разі”, — вважає Еммануель Уркієта.

Раніше “Телеграф” розповідав про те, що китайці відправлять риб підкорювати космос. Не перший раз, коли водних жителів переміщають на орбіту Землі.

Чи є звук у космосі?

Чи є? звук у просторі? Це питання, яке часто викликає плутанину та дискусії серед людей. Насправді відповідь дещо складна і вимагає розуміння того, як працює звук і характеристик простору. Існує багато наукових досліджень з цього приводу.

У цій статті ми розповімо вам, чи є звук у космосі, як він передається та які йому необхідні характеристики.

Чи є звук у космосі?

Коли ми думаємо про звук, ми зазвичай асоціюємо його зі здатністю нашого вуха сприймати коливання частинок у повітрі. На Землі, наприклад, Звук поширюється через хвилі, які поширюються в газовому середовищі, що нас оточує. Ці звукові хвилі вібрують наші барабанні перетинки, дозволяючи нам чути та сприймати навколишній світ.

Однак у космосі ситуація зовсім інша. Космос — це майже ідеальний вакуум із надзвичайно низькою щільністю. У космосі недостатньо частинок, щоб звукові хвилі поширювалися так само, як на Землі. Це означає, що, загалом кажучи, у космосі немає звуку, який ми знаємо тут.

Але це не означає, що в просторі панує повна тиша. Існують інші форми «звуку», які можна виявити в космосі. Наприклад, астрономи використовують складні прилади, щоб вловлювати електромагнітні хвилі, такі як радіохвилі, рентгенівські та гамма-промені, які випромінюють космічні об’єкти. Ці електромагнітні хвилі їх можна перетворити на звукові сигнали, щоб вчені могли краще вивчати та розуміти Всесвіт.

Крім того, бувають випадки, коли астронавти в космосі чують певні звуки. Наприклад, усередині космічного корабля астронавти можуть чути шум від систем вентиляції, роботи обладнання та зв’язку із Землею. Ці звуки передаються через вібрацію в конструкціях космічного корабля і вловлюються вухами астронавтів.

Як звук поширюється в просторі

Коли запитують, чи є звук у космічному просторі, тобто поза планетними атмосферами та в міжпланетних, міжзоряних і міжгалактичних середовищах, можна відповісти, що у вакуумі звук не чутно. порожнеча У космічному просторі мало частинок на кубічний метр, через які може поширюватися звук, або зовсім їх немає, оскільки для ефективного переміщення звуку потрібен носій. Звукові хвилі поширюються з певною швидкістю залежно від середовища, через яке вони поширюються.

Оскільки звук — це просто повітря, що коливається, а повітря, що коливається, у просторі немає, то звуку немає. Якби ми сиділи в космічному кораблі, а інший космічний корабель вибухнув, ми б нічого не почули. Вибухові бомби, падіння астероїдів, наднові зірки та палаючі планети так само тихі в космосі.

Всередині космічного корабля, звичайно, ви можете почути інших членів екіпажу, тому що космічний корабель наповнений повітрям. Крім того, людина завжди зможе почути себе, коли говорить або дихає, оскільки повітря в скафандрі, яке підтримує ваше життя, також переносить звук. Але два астронавти в скафандрах, що ширяють у космосі, не зможуть говорити прямо, скільки б вони не кричали, навіть якщо вони знаходяться лише на відстані кількох сантиметрів.

Його нездатність прямо говорити не через те, що йому заважають навушники, а через вакуум простору, де взагалі немає звуку. Тому скафандри оснащені двосторонніми радіозв’язками. Радіо є формою електромагнітного випромінювання, яке, як і світло, ідеально поширюється через космічний вакуум. Передавач астронавта перетворює звукову хвилю на радіохвилю та надсилає радіохвилю в космос до іншого астронавта, де вона знову перетворюється на звук, який можуть почути інші.

озвучування

Для драматичного ефекту в усіх комерційних космічних фільмах кінотеатри навмисно спотворюють цей принцип. Тихий вибух космічного корабля не був би таким помітним, якби ви нічого не чули. Але така сага, як «Зоряні війни», описує вражаючий звук кораблів, що стріляють лазерами, і гігантські вибухи кораблів і планет.

Що ми можемо зробити, так це дати звук астрономічним об’єктам, ось що Це називається озвучуванням. Йдеться про перетворення інтенсивності випромінювання, плазми тощо. у деяких нереальних звуках речей, які відбуваються в космосі, що може дати нам дивний феномен гучності. Наприклад, група галактик далекого неба, зображена космічним телескопом Хаббла, зокрема центр скупчення галактик, відомого як RXC J0142. Те саме стосується вірусного відео шуму, створюваного чорною дірою.

На Марсі є атмосфера, але вона настільки тонка, що людське вухо не чує звуків на Землі. Завдяки місії NASA InSight ми можемо почути, як дме вітер на Марсі. 1 грудня 2018 року сейсмометри та датчики барометричного тиску космічного корабля виявив вібрації вітру зі швидкістю 10-15 миль/год, що дме з регіону Елізіум на Марсі. Показання сейсмографа знаходяться в межах людського слуху, але майже всі баси важко почути на динаміках і мобільних пристроях.

Для цього відео має як оригінальний звук, так і версію, збільшену на дві октави, щоб можна було прослуховувати його на мобільних пристроях. Показання датчика барометричного тиску було прискорено в 100 разів, щоб зробити їх чутними. Результати дивовижні. Незважаючи на те, що Марс має дуже тонку атмосферу порівняно з Землею, з атмосферним тиском лише на 1% від земного, є значні рівні вітру та пилових бур як локально, так і глобально.

Я сподіваюся, що з цією інформацією ви зможете дізнатися більше про те, чи є звук у космосі та як він передається.

Повний шлях до статті: Мережева метеорологія » Астрономія » Чи є звук у космосі?

Будьте першим, щоб коментувати

Мусиш вижити у пустелі й під водою: як у NASA визначають, хто стане астронавтом

Потенційні астронавти повинні пройти конкурсний відбір. Скажімо, NASA у 2021 вибрало лише 10 кандидатів із понад 12 тисяч претендентів. Які ж вимоги до них висували?

Які вимоги у NASA до кандидатів в астронавти

Це, звісно, громадянство США, а ще – ступінь магістра в галузі STEM (наука, технології, інженерія, математика) та хороша спортивна форма.

Далі кандидати проходять дворічний курс підготовки, тренування у різноманітних середовищах, зокрема у величезних басейнах і спекотних пустелях – все це створює схоже на мікрогравітацію або невагомість середовище. Скажімо, у макетах космічного корабля в басейні астронавти відпрацьовують вихід у відкритий космос.

Цікавинка: з 1959 року, відколи у NASA почали набирати астронавтів, такими стали понад 350 людей. З огляду на протистояння з СРСР, перевагу віддавали військовим.

Усього астронавтами стали вже понад 350 людей / Фото NASA

Які випробування доведеться пройти охочим стати космонавтами

Також астронавти відчувають невагомість, катаючись на літаку з назвою “блювотна комета”. Завдяки крутим підйомам і різким падінням пасажири досягають приблизно 25 секунд нульової гравітації. На цих же рейсах проводять медичні дослідження та експерименти щодо заколисування, оскільки маневри літака, схожі на американські гірки, часто викликають нездужання.

У пустелі астронавти проходять виснажливі тренування з виживання – скажімо, на випадок аварійної посадки. До прикладу, у 1964 астронавти “Аполлона-11” у Неваді провели три дні в спекотній сухій пустелі. Вважається, що середовище там найбільше схоже на чужу планету. А в рамках підготовки до місій Artemis космічне агентство повідомило, що проведе два польові навчання в пустелі Арізони, яка схожа на Місяць.

Цікавинка: усі 12 людей, які ступали на Місяць, є білими чоловіками. Виправлять це за допомогою місії Artemis у 2024 – на Місяць спуститься перша жінка та представник іншої раси.

Підготовка астронавта включала й виживання у пустелі / Фото NASA

Застарілі “машини для тортур”

Ранні астронавти тренувалися на дезорієнтуючому пристрої, який імітував космічний корабель, що вийшов з-під контролю. Пристрій крутив людей у шаленій комбінації зі швидкістю до 30 обертів на хвилину. Кажуть, космонавти ненавиділи ці тренування. Тож тепер NASA більше не використовує обертовий пристрій.

Ще у NASA використовували велику машину під назвою “людська центрифуга” – для перевірки гравітаційного навантаження. Машина мала обертову руку з капсулою, яка утримувала людину на кінці. Коли машина обертається, астронавти перевіряли свою толерантність до сили тяжіння.

Від деяких тренувань відмовилися, бо вони вганяли космонавтів у страх / Фото NASA

Психологія і стрес

Майбутні астронавти проходять і психологічне та психіатричне обстеження – щоб відсіяти тих, хто не придатний для космічної подорожі. Адже це таки значний психічний тягар та стрес.

У 2016 році програма досліджень людей NASA опублікувала звіт, згідно з яким члени екіпажу гостро відчувають зміни сну, вплив радіації, зміни сили тяжіння та тривалі періоди ізоляції.

А отже: враховуючи амбітні цілі NASA відправити людей ще далі в космос – на Місяць і Марс – у недалекому майбутньому, підтримувати психічне благополуччя астронавтів буде довготривалою проблемою.