Опис та характеристика рослини цукровий буряк

Цукровий буряк – молода культура,вік якої налічує лише 200 років. Цукрові буряки є цінним попередником для багатьох сільськогосподарських культур,що підвищує загальну продуктивність польових сівозмін.

З історії походження цукрових буряків відомо, що їх було виведено з дикоростучих форм, які росли на узбережжі Середземного моря. Проте, цукровий буряк, таким, яким ми його знаємо, виник в результаті інтенсивної роботи селекціонерів. Наріжним каменем став 1747 рік, коли німецький вчений А. С. Маргграф виявив, що цукор, який до того добували з цукрової тростини також міститься і в цукрових буряках. В подальшому учень Маргграфа Ф. К. Аккард розпочав дослідження із селекції, технологій вирощування та переробки цукрових буряків на цукор. Він з кормових буряків відбирав білі форми. Зразок з білою м’якоттю, білою шкіркою, який лише головкою виступав з ґрунту виявився найбільш цукристим.

У 1802 році Аккард одержав перший урожай чисто білого буряку з вмістом цукру 5-7%, який пізніше за місцем вирощування отримав назву сілезький білий. З одної тонни коренеплодів він добув лише 30 кг цукру.Першими на винахід А. С. Маргграфа звернули увагу Пруссії, а вже за кілька років бурякове цукроваріння поширилося в Франції і стало одним з економічних пріоритетів Наполеона.

Початок вирощування цукрових буряків в Україні припадає на 1820 роки. У 1840 році граф О. Бобринський збудував у м. Сміла потужний цукровий завод і таким чином започаткувавширокий розвиток бурякоцукрової галузі в Україні. На кінець XIX ст. в країні було 280 цукрових заводів, площа під цукровими буряками досягала 500 тис. десятин (546 тис. га).

В 1913 році буряки вирощували на площі 676 тис. га, валовий збір коренеплодів становив 11,3 млн тонн, урожайність – 16,8 т/га, споживання цукру на душу населення – 8,1 кг.

Сьогодні, цукровий буряк є однією з найважливіших технічних культур, яка розповсюджена в цілому світі і яка є сировиною для цукрової промисловості.

Світове виробництво цукру перевищує 168 млн тонн, з яких близько 69% отримують з цукрової тростини і 31% – з цукрових буряків.

Цукрові буряки вирощують у багатьох країнах світу.Близько 80 % усіх посівних площ та валового збору цукрових буряків припадає на Європу. Найбільші посівні площі цукрових буряків зосереджені в Україні, Росії, Франції, США, Польщі, Німеччині, Італії, Румунії, Чехії, Словаччині, Англії, Бельгії, Угорщині.

Цукрові буряки виведено з дикоростучих форм, взятих з побережжя Середземного моря. Вперше добув цукор з цукрових буряків німецький учений Маркграф у 1747 р. Власне цю культуру ще не можна було назвати цукровим буряком, оскільки цукор добули із листкової форми – мангольда.

Використовуються в харчовій, крохмале – патоковій, хімічній, ткацькій, машинобудівній, парфумерній та інших галузях промисловості, а також у кормовиробництві.

Цукрові буряки – дворічна рослина. В перший рік з насіння виростає потовщений коренеплід із запасами поживних речовин та розеткою прикореневих листків. На другий рік у висаджених у ґрунт коренеплодів із сплячих бруньок відростають листки і з’являються гіллясті високі стебла з квітками.

Опис та характеристика рослини буряк столовий

Буряк (Beta) – одно- та дворічна, перехрестнозапильна трав’яниста рослина сімейства Марієвих, овочева, а також кормова і сахороностна культура. Коренева система буряків стрижнева, проникає у грунт на глибину 1,5—2 м. Вона складається з головного кореня — коренеплоду і великої кількості бічних корінців, які виходять з двох протилежних боків кожного кореня.

Коренеплід умовно поділяють на три частини: головку, шийку і власне корінь, або кореневе тіло. Ці частини мають неоднакове походження і господарську цінність. Головка (верхня частина) коренеплоду являє собою вкорочене стебло й утворюється з надсім’ядоль-ного коліна (епікотилю). На ній розміщуються бруньки й листки. Бічні корені не утворюються. Вона повністю розміщується над поверхнею ґрунту. На головку припадає 10—15% довжини кореня. Це найбільш здерев’яніла частина коренеплоду, в якій міститься менша кількість цукру, ніж в інших частинах. У центрі головки міститься конус наростання, де утворюються молоді листки. Шийка розміщена між головкою і власне коренеплодом. На ній не ростуть ні листки, ні бічні корінці. Шийка — це коротка частина коренеплоду цукрових буряків (1—3 см), у кормових вона досягає 5—10 см. Шийка утворюється завдяки розростанню підсім’ядольного коліна (гшокотилю) зародка.

Більша частина її розміщується над поверхнею ґрунту. Вегетаційний період у залежності від сорту 60-120 днів. Кожна насінина більшості сортів дає початок декільком проросткам, тому культура вимагає своєчасного проріджування. Існує і сорт одноросткового буряка (Однопаростковий). Кореневе тіло (власне корінь) утворюється внаслідок розростання зародкового корінця. Це нижня, конічної форми частина коренеплоду, яка становить 65—70% довжини всього коренеплоду. Ця частина коренеплоду розвивається повністю в ґрунті й для неї характерна наявність бічних корінців. Бічні корінці у буряків розміщуються на двох протилежних боках кореня. Більш короткі ряди бічних корінців у кормових буряків з коротким кореневим тілом. Ряди бічних корінців знаходяться в одній площині з сім’ядольними листочками. У фазі двох пар справжніх листків вони досягають 8—10 см. У дорослих рослин ці корені розростаються в боки на відстань 100-120 см. Форма коренеплодів різноманітна: конічна, циліндрична, овальна та куляста.

До початку н.е. з’явилися культурні коренеплідні форми буряка звичайної (у 10-11 вв. вони були відомі в Київській Русі), у 16-17 вв. – столові і кормові форми, у 18 столітті з гібридних форм кормового буряка був відібрано цукровий буряк (у 1747 році німецький вчений-хімік Андреас Зиґмунд Маргграф у своїй лабораторії виділив з білої силезського кормового буряка кристалики цукру, аналогічного очеретяному, про що і доповів на засіданні Прусскої академії наук). З кінця 19 століття й у 20 столітті культура поширилося на всі континенти.

За формою коренеплід буває округлий, плоский і циліндричний. Містить білка до 2%, цукрів 14,5%, солі калію, кальцію, магнію, фосфору. На відміну від моркви в буряку немає каротину, але більше аскорбінової кислоти.

У їжу вживають коренеплоди і листя молодих рослин, готують салати, буряківники, борщі, оладки, ікру, маринують і т.д. При ранньому споживанні (пучкового буряка) використовують молоді листя і черешки у свіжому, вареному і тушкованому виді.

Рослина волого- і світлолюбна, досить холодо- і засухостійка. Культуру вирощують на всіх континентах, в Україні – у всіх землеробських районах, окрім Криму. Буряк більш вимогливий до тепла, чим морква. Оптимальна температура для росту коренеплодів +16..+22°С. Пристосована до підвищенної засоленості ґрунтів, але вони повинні бути нейтральними і добре заправлені добривами.

Для споживання у свіжому вигляді у стравах та переробки

Можна виділити, як мінімум, вісім причин для включення червоного буряка в свій щоденний раціон харчування:

• Буряковий сік має лужну реакцію, запобігаючи ацидоз, джерело багатьох захворювань людини.
• Сік буряка стимулює регенерацію клітин печінки, очищає і захищає жовчні протоки, покращує роботу нирок, допомагаючи вилікувати подагру, діє як проносне, допомагаючи при запорах.
• Буряк очищає кров, стимулюючи утворення червоних кров’яних тілець. Так як дефіцит червоних кров’яних клітин з’являється при анемії, то щоденне вживання буряка допомагає при комплексному лікуванні анемії, лейкемії та інших видів раку. Для здорового організму будуть корисні протиракові властивості столового буряка.

Червоний буряк (коренеплід і бадилля) цінне джерело фолату. Фолат – це основа для утворення натуральної фолієвої кислоти. Фолієва кислота омолоджує тканини організму і стимулює утворення червоних кров’яних тілець. Особливо корисна фолієва кислота з буряка для вагітних жінок, набагато корисніше, ніж фолієва кислота отримана синтетично. Щоденне вживання буряка дозволяє виключити добавки фолієвої кислоти отриманої штучно.

Лютеїн і зеаксантин містяться в червоному буряку у великій кількості, допомагаючи загальмувати і навіть вилікувати макулярную дегенерацію і інші хвороби очей, допомагаючи людям похилого віку впоратися з проблемами із зором.

Буряк володіє сильними антиоксидантними, протизапальними властивостями. Овоч використовується для проведення детоксикації організму, завдяки наявності фитонутриентів.

Буряк корисний при гіпертонії – знижує кров’яний тиск на 7-10%, підтримує еластичність кровоносних судин, лікує варикозне розширення вен.

Червоний буряк містить калій, магній, кальцій, ніацин, залізо і біотин, багатий клітковиною.

Про цілющі властивості бурякового соку відомо давно. Він знижує артеріальний тиск, збагачує організм вітамінами С, А, В9, надає противосклеротичну дію і протидіє ожирінню печінки.

Експерименти виявили: буряковий сік має ефект енергетичного напою, збільшуючи витривалість людського організму на 16%.

Вживання чистого соку буряка, особливо в великих кількостях, може викликати нудоту або запаморочення. До звикання організму спочатку краще змішувати буряковий сік з морквяним, черносмородиновим або будь-яким іншим ягідним. Тоді і неприємних відчуттів не буде, і користь буде подвійна.

На другий рік вчервні-липні.