Історія та цікаві факти про агрус

Агрус – плодовий чагарник, який досягає 1 метра у висоту. Почали займатися цією рослиною ще в стародавні часи. На Київській Русі вперше було згадано агрус в 11 столітті. У наш час ця культура вважається дуже популярною і її вирощування широко поширене у всьому світі. Ягоди чагарнику можуть мати різну форму, розмір і забарвлення залежно від характеристик сорту. Бувають вони овальні, круглі або яйцеподібні; білі, жовті, зелені, чорні. Їх шкірка гладка або опушена, з прожилками. На смак плоди агрусу солодкі або кисло-солодкі з різними присмаками. У світі налічують близько 200 видів агрусу.

Історія агрусу

У світі вперше згадано було агрус в 11 столітті, в письменах на території Київської Русі. Але вчені припускають, що з’явилася це рослина задовго до цього. Історія агрусу переплетена з Францією, тому що ним стали активно займатися з середини 15 століття. Місцеві жителі буквально закохалися в кущ, його зовнішній вигляд, шипи, красиве і приємне листя, і звичайно ж – ароматні і смачні ягоди.

Згодом стали вирощувати агрус і в Німеччині, використовуючи його, як огорожу, але пізніше почали вживати його і в їжу. В Англії почали широко культивувати агрус, створюючи багато нових сортів, щоб збільшити і поліпшити врожаї. Саме в Англії і створили більшість відомих нам сортів агрусу. У цій країні рослин називали «гусячої ягодою» завдяки розміру ягід і соусу, який подавався разом з гусаком. У Німеччині рослину прозвали «колючою ягодою» через наявність колючих шипів, у Франції – «товстуном».

У Росії займатися агрусом почали в 19 столітті, вирощуючи його і створюючи нові сорти. Звернувши увагу на англійців і їх огріхи під час виведення нових сортів, вони теж вирішили створити сорт, який буде приносити врожаї великих плодів. Їм вдалося створити сорт, одна ягода якого досягала 80 грам.

Агрус почав масово гинути, коли вперше його вразила борошниста роса. Всі сорти, що привезли з Європи в Америку, загинули, і селекціонери знову почали активно виводити нові сорти. Вчені стверджують, що раніше ягоди агрусу були набагато більшими і смачнішими, але такі сорти до нашого часу не збереглися. На сьогодні ягоди використовують як свіжими, так і в переробленому вигляді.

До речі, не тільки серед людей аґрус популярний завдяки його смаку, але і серед бджіл, які активно його запилюють. Вчені стверджують, що з гектара ділянки, засадженого рослиною, можна зібрати більш ніж 50 кг смачного меду.

Цікаві факти про агрус

• Ягоди агрусу містять більше заліза, ніж яблука
• Більше аскорбінової кислоти, ніж у агрусу, містить тільки чорна смородина
• Зрілі ягоди містять більше вітамінів групи С, ніж ще зелені ягоди. Стиглий агрус використовують для лікування авітамінозу і при слабкому імунітеті
• Завдяки схрещуванню агрусу зі смородиною існує «йошта». Це гібрид, ягоди якого великі і дуже смачні, а сама рослина не має шипів
• В Англії агрус звучить як «гусяча ягода», в Німеччині – «христів терен», в Білорусії агрус звучить як «агрест», що в перекладі означає «незріле гроно», в Італії рослину називають «північним виноградом»
• Вчені припускають, що назва «агрус» має етимологічну історію, за якою вона пішло від слова «хрест» або «криж»
• Окультуривши китайський агрус, селекціонери отримали ківі. Тому всіма улюблений ківі – це, по суті, агрус
• Агрус – родич смородини
• Не існує жодної легенди або міфу про появу агрусу, тому що в Стародавній Греції і Римі про нього навіть і не чули
• У Франції незрілий агрус використовують для поліпшення смаку страв, наприклад, супів і соусів; а свіжі ягоди практично завжди їдять свіжими
• Зелений агрус найбільш корисний, тому що він сприяє позбавленню від радіації

• Аґрус містить пектин, який допомагає виводити токсини, шлаки, важкі солі з організму людини
• На початку 20 століття борошниста роса знищила практично всі ділянки з агрусом , але селекціонери змогли вивести багато інших, нових сортів. Тільки ось відновити смак,який був , великий розмір плодів і популярність рослини їм не вдалося
• Аґрус дуже полюбили жінки Франції, особливо ті, хто носив під грудьми дитину. Займатися цією культурою почали ще активніше, вирощуючи її в садах
• Ягоди агрусу, що вирощуються в Англії, стали рости більшими і важчими, тому що клімат там вологий і теплий. Буквально через сто років маса ягід збільшилася в чотири рази
• Сподобалась культура вирощування агрусу російським аристократам (18 століття) і служителям монастирів (11 століття)

Більш популярними ягодами в порівнянні з агрусом вважається полуниця

Аґрус: вирощування в саду, обрізка, обробка

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 12 лютого 2019 Перша редакція: 12 червня 2015 🕒 12 хвилин 👀 59570 разів 💬 13 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за аґрусом
• Кущі аґрусу – опис
• Посадка аґрусу
  • Коли саджати аґрус
  • Посадка аґрусу восени
  • Посадка аґрусу навесні
  • Догляд за аґрусом навесні
  • Догляд за аґрусом восени
  • Чим підгодувати аґрус
  • Обрізування аґрусу навесні
  • Обрізування аґрусу восени
  • Борошниста роса на аґрусі
  • Інші хвороби аґрусу

  Аґрус звичайний (лат. Ribes uva-crispa), або відхилений, або європейський – вид, що належить до роду Смородина родини Аґрусові. Родом ягода аґрус із Північної Африки та Західної Європи, в дикому вигляді також зростає в Середній і Південній Європі, на Кавказі, в Середній Азії і Північній Америці. Уперше аґрус описав Жан Рюель 1536 року у книзі «De natura stirpium». В Європі про аґрус стало відомо у XVI столітті, а вже в XVII він став в Англії настільки популярною ягідною культурою, що почалася активна селекційна робота, результатом якої стала поява кількох сортів аґрусу, а до XIX століття їх налічувалися вже сотні.

  Водночас за роботу взялися й американські селекціонери, яким вдалося вивести гібриди аґрусу, стійкі до захворювання на борошнисту росу – головного ворога рослини. Зараз аґрус вирощують майже в усіх садах світу. У нас цю ягоду називають північним виноградом.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за аґрусом

  • Посадка: можна навесні, але краще з кінця вересня до середини жовтня.
  • Освітлення: яскраве сонце.
  • Ґрунт: піщаний, супіщаний, суглинний і навіть глинистий, нейтральної або слабкоскислої реакції.
  • Мульчування: у травні після поливання та розпушування ґрунту навколо кущів.
  • Полив: крапельний або внутрішньоґрунтовий, від 3 до 5 поливань за сезон. Спосіб дощування категорично не підходить.
  • Підв’язування: звисаючі гілки піднімають від землі сіткою або розтяжками.
  • Обрізування: до набубнявіння бруньок – у санітарних цілях, основне обрізування – восени, у період падолисту.
  • Підживлення: перше – на початку сезону вегетації, друге – відразу після цвітіння, третє – через 2-3 тижні після другого.
  • Розмноження: поділом куща, багаторічними гілками, живцями, відсадками та щепленням. Насіннєве розмноження використовується переважно в селекційних експериментах.
  • Шкідники: пагонова попелиця, листові вогнівки, трачі, п’ядуни, златки, склівки, смородинові галиці й павутинні кліщі.
  • Хвороби: антракноз, борошниста роса, септоріоз, бокальчаста іржа, вірусна мозаїка.

  Кущі аґрусу – опис

  Аґрус – невеличкий чагарник заввишки до 120 см із сіро-коричневою корою, що відшаровується, і з колючками листового походження. На молодих циліндричних пагонах тонкі голки – колючки аґрусу. Округле або серцеподібно-яйцеподібне листя аґрусу до 6 см завдовжки – тьмяне, короткоопушене, на ніжках. Листова пластина з трьома-п’ятьма лопатями і тупими зубцями по краю. Квітки, червонуваті або зеленуваті, пазушні, зацвітають у травні. Плоди аґрусу – овальні або кулясті ягоди завдовжки до 12 мм (хоча є сорти з плодами завдовжки до 40 мм), голі або вкриті грубими щетинками, з явним жилкуванням, жовтого, білого, червоного або зеленого кольору дозрівають у червні-серпні. Ягоди аґрусу не тільки смачні, а й корисні, оскільки вони багаті на органічні кислоти, солі металів, дубильні речовини і вітаміни. Аґрус – ранній медонос, який приваблює в сад безліч комах-запилювачів. Крім того, це самоплідна культура, тобто навіть якщо у вас у саду буде один-єдиний кущ, він усе одно плодоноситиме.

  Посадка аґрусу

  Коли саджати аґрус

  Посадка аґрусу здійснюється як навесні, так і восени – з кінця вересня до середини жовтня, причому досвідчені городники віддають перевагу саме осінній посадці, стверджуючи, що перед настанням зими кущики встигають прийнятися й утворити міцні корінці. Перед тим, як посадити аґрус, виберіть для нього місце відповідно до вимог агротехніки: коренева система у рослини досить довга, тому не саджайте аґрус у низині, щоб не наражати на ризик виникнення грибних хвороб. Виділіть аґрусові сонячне місце на пагорбі або на рівнинній ділянці, захищеній від холодних північних і східних вітрів, з нейтральним або слабкокислим ґрунтом, показник рН якого близький до 6. Аґрус добре росте на суглинних, піщаних, супіщаних і глинистих ґрунтах, але останні потребують при вирощуванні аґрусу частого розпушування.

  Посадка аґрусу восени

  Ґрунт навколо аґрусу незручно полоти через його колючки, тому ранньою осінню слід очистити ділянку, на якій ви плануєте вирощувати аґрус, від коренепаросткових бур’янів – наприклад, від пирію. Перед тим, як садити аґрус, ділянку перекопують, ретельно вибираючи з землі кореневища бур’янів, потім вирівнюють поверхню ґрунту граблями, розбиваючи грудки. За 2-3 тижні до посадки, щоб земля встигла осісти, викопують ями завглибшки, завдовжки і завширшки по 50 см: верхній, родючий шар ґрунту знімають і відкладають убік, потім відкладають в інший бік нижній, неродючий шар. У родючий шар додають близько 10 кг перепрілого гною або перегною і по 50 г сірчанокислого калію і суперфосфату та перемішують добрива з ґрунтом – цього запасу мікроелементів рослинам вистачить на кілька років. Якщо на ділянці ґрунт глинистий, додайте в яму відро річкового піску. Відстань між двома кущами має бути від метра до півтора, а між рядами – близько трьох метрів.

  Для посадки потрібно брати однорічні або дворічні саджанці аґрусу з добре розвиненою кореневою системою – коріння 25-30 см завдовжки, а наземна частина має складатися з декількох сильних пагонів. Перед посадкою замочіть коріння саджанців на добу в розчині органічних добрив із розрахунку 3-4 столових ложки гумату натрію на п’ять літрів води. Саджанці розташовують у ямі прямо або злегка під нахилом таким чином, щоб коренева шийка опинилася на кілька сантиметрів нижче рівня ґрунту, коріння має бути добре розправлене. Землю засипають у яму частинами, кожну порцію землі ущільнюють. Посаджені кущики поливають відром води, а коли вона вбереться, ділянку мульчують дво-трисантиметровим шаром торфу або перегною – цей захід скоротить випаровування вологи і перешкодить утворенню кірки на поверхні ґрунту. Після посадки і мульчування ділянки обріжте пагони, залишивши від кожного лише відрізок приблизно п’яти сантиметрів завдовжки з п’ятьма-шістьма бруньками.

  Посадка аґрусу навесні

  Не будемо забирати у вас час, описуючи, як посадити аґрус навесні, оскільки ця процедура нічим не відрізняється від осінньої посадки. Єдине, що хочеться додати до вищесказаного: якщо у вас є вибір, саджайте аґрус восени, оскільки у рослин, що висаджуються навесні, і приживлюваність, і ріст пагонів дещо гірші, ніж у кущів, посаджених у жовтні. І ще: активно аґрус починає плодоносити лише на третій-четвертий рік, і ця активність за правильного догляду триває 10-15 років.

  Догляд за аґрусом

  Догляд за аґрусом навесні

  Посадка аґрусу і догляд за ним особливої складності не становлять, особливо для тих, хто вже має досвід вирощування цієї рослини, але і для новачків вирощування аґрусу за умови дотримання всіх правил агротехніки не стане карою. На самому початку весни, ще по снігу, проводиться обробка кущів аґрусу окропом через розпилювач. Ця «гаряча» обробка аґрусу навесні здійснюється як превентивний засіб проти зараження рослин шкідниками та хворобами. У травні навколо кущів розпушують ґрунт на глибину 8-10 сантиметрів і мульчують її, щоб уникнути частого розпушування надалі, водночас за необхідності проводиться підживлення аґрусу гнойовим настоєм або розчином калійних і азотних добрив.

  Рослина дуже чутлива до нестачі вологи у ґрунті, особливо навесні, в період цвітіння, і влітку, коли достигають плоди аґрусу. Найефективніші внутрішньоґрунтовий і крапельний способи поливу, оскільки вони дозволяють доставляти вологу безпосередньо до коренів рослини – на глибину від п’яти до сорока сантиметрів. За вегетаційний період необхідно здійснити від трьох до п’яти таких поливань. Не можна поливати аґрус методом дощування, особливо холодною водою. Якщо ви замульчували ділянку у травні, вам не доведеться часто воювати з бур’янами та розпушувати ґрунт із перспективою подряпатися об гострі колючки аґрусу, але за необхідності будьте готові здійснити цей подвиг.

  Якщо аґрус висаджений рядами, звисаючі гілки піднімають сітками або розтяжками, натягнутими між рядами на висоті 25-30 сантиметрів обабіч ряду.

  Догляд за аґрусом восени

  Восени здійснюють підготовку аґрусу до зими – удобрюють, щоб у рослини було харчування для закладання плодових бруньок на наступний рік, та обрізують, щоб не робити цього навесні з ризиком для здоров’я рослини.

  Чим підгодувати аґрус

  Аґрус плодоносить довгі роки, вибираючи з ґрунту значну кількість поживних речовин, тому стає необхідним щорічне внесення і мінеральних, і органічних добрив. Навесні під кожен кущ вноситься по піввідра компосту, 50 г суперфосфату та по 25 г сульфату амонію і сірчанокислого калію. Якщо кущ дуже великий і рясно плодоносить, збільшіть норму вдвічі. Добрива вносяться у ґрунт по периметру крони – саме в цьому діаметрі залягає коріння аґрусу – і закладаються за допомогою розпушування ґрунту. Відразу після цвітіння, а потім ще за 2-3 тижні проводиться підживлення розчином коров’яку в пропорції 1:5 з розрахунку по 5-10 л на кожен кущ аґрусу.

  Обрізування аґрусу

  Обрізування аґрусу навесні

  Ранньою весною, до набрякання бруньок, роблять обрізування аґрусу – видаляють малопродуктивні, слабкі, сухі, хворі або поламані, а також підмерзлі за зиму пагони; крім того, потрібно видалити прикореневі пагони і злегка підрізати ослаблені кінчики гілок до здорової тканини. Але перед тим, як обрізати аґрус, переконайтеся, що сокорух у ньому ще не почався: аґрус пробуджується дуже рано, і ви можете не встигнути до того моменту, коли пошкодження гілок стане небезпечним для рослини – запізнілим обрізуванням ви тільки заподієте рослині шкоду, послабивши кущ. Саме тому відповідальні люди воліють проводити основне обрізування аґрусу восени.

  Обрізування аґрусу восени

  Обрізування необхідно проводити щорічно, інакше вже до третього року життя кущі загущуються, і в гущі формуються плоди низької якості. Та й проводити лікування аґрусу від хвороб і шкідників набагато легше, якщо кущ не зарослий. Найцінніші гілки на кущі аґрусу – п’яти-семирічні, а розгалуження – перших трьох порядків, інші гілки і розгалуження малопродуктивні. Виходячи з цього, обрізуванню до основи підлягають гілки, старші 8-10 років – вони майже чорного кольору. Цей захід дозволить кущеві утворити нульові пагони, які з часом замінять старіючі. Верхівки пагонів обрізають лише тоді, коли на них починають формуватися дрібні неякісні ягоди, але дуже низько або дуже далеко зростаючі пагони теж краще обрізати. Чим обробити аґрус після обрізування, особливо зрізи на товстих пагонах, діаметром понад 8 мм, щоб через ці рани не витік сік рослини? Найкраще це зробити садовим варом.

  Хвороби аґрусу та їх лікування

  Борошниста роса на аґрусі

  Борошниста роса, або сферотека – одна з найнебезпечніших хвороб аґрусу, яке може знищити весь урожай ягід, а якщо із хворобою не боротися, то протягом декількох років загине і сама рослина. Найактивніша борошниста роса в теплу і вологу погоду. Виглядає борошниста роса як пухкий білий наліт на аґрусі, що з’являється в кінці весни або на початку літа на листі, пагонах і плодах, котрі вже зав’язалися. З часом білий наліт перетворюється на коричневу скоринку, а вкриті нею пагони викривляються і сохнуть, листя скручується, ламається, припиняється його ріст, ягоди не визрівають, розтріскуються й опадають з куща. Для боротьби з борошнистою росою застосовується обробка куща до початку цвітіння розчином мідьвмісного препарату «ХОМ» з розрахунку 40 г на 10 л води або обробкою препаратом «Топаз» до і після цвітіння згідно з інструкцією. Більше за інші схильні до зараження борошнистою росою такі сорти: Фінік, Золотий вогник, Чорносливовий, Російський, Тріумфальний. Але є сорти, що майже ніколи не вражає ця закордонна хвороба (борошниста роса родом з Америки): Грушенька, Сенатор, Африканець, Хаутон, Фінський та інші, серед них багато було виведено якраз американськими селекціонерами.

  Інші хвороби аґрусу

  Іноді аґрус вражають такі захворювання, як біла плямистість, антракноз, бокальчаста іржа і мозаїка. Мозаїка – вірусне захворювання, що не піддається лікуванню, тому вражені мозаїкою рослини потрібно викопати і спалити. А антракноз, плямистість та іржу знищують шляхом обприскування нітрафеном, мідним купоросом або бордоською рідиною, яке проводять у два сеанси: перший – ранньою весною, до розпускання бруньок, а другий – за десять днів після збору врожаю. Як превентивний захід прибирайте ранньою весною з-під кущів аґрусу торішнє листя, в якому можуть бути збудники хвороб, і не допускайте появи на ділянці бур’янів.

  Шкідники аґрусу і боротьба з ними

  Іноді дістається аґрусу і від шкідників. Найчастіше проблеми виникають із пагоновою попелицею та аґрусовою вогнівкою. Метелик-вогнівка з’являється з ґрунту перед початком цвітіння аґрусу і відкладає в його квітках яйця, з яких до кінця цвітіння вилуплюється яскраво-зелена гусінь, які прогризають плоди і поїдають насіння. У результаті життєдіяльності пагонової попелиці листя аґрусу скручується, пагони викривляються і стоншуються, перестають рости, а ягоди дрібнішають і обпадають, не встигнувши дозріти. Проти цих шкідників застосовують інсектициди, такі як актелік і фуфанон. Але легше попередити проблему, ніж боротися з нею, тому постарайтеся ввести у звичку такі заходи:

  • як тільки зійде сніг, укрийте ґрунт під кущами щільним матеріалом на кшталт руберойду, присипавши його краї землею, щоб метелики-вогнівки не з’явилися з-під землі. Приберете руберойд після цвітіння;
  • восени проведіть підгортання кущів на висоту 10 см;
  • регулярно збирайте і знищуйте опалі ягоди із гусінню всередині;
  • після цвітіння обприскайте кущі аґрусу біколом або лепідоцидом.

  Сорти аґрусу

  Сорти аґрусу поділяються на європейські та американо-європейські, або гібридні. Європейські сорти порівняно з гібридними мають довший термін продуктивності і відрізняються великими плодами, проте значно частіше зазнають ураження комахами і хворобами. Розрізняються сорти також за розміром, кольором і формою ягід, за наявністю-відсутністю колючок, за термінами дозрівання і за рівнем урожайності. Пропонуємо вам знайомство з декількома з багатьох сотень сортів аґрусу:

  • Африканець – аґрус із невеликою кількістю колючок, що відрізняється гарною зимостійкістю. Плоди кисло-солодкі зі смородиновим присмаком, середнього розміру, темно-фіолетові з восковим нальотом – ідеальні для приготування желе;
  • Чорний негус – справді чорний аґрус із блискучою шкіркою. Цей дуже шпичкуватий сорт вивів ще Мічурін, але він незмінно популярний у нашому кліматі: сорт середньостиглий, зимостійкий, ягоди невеликого розміру насиченого кисло-солодкого смаку, не розтріскуються – чудово підходять для варення, джему, компотів і вин;
  • Вогні Краснодара – аґрус червоний, безколючковий, ягоди великі, сорт придатний для вирощування в будь-яких кліматичних умовах;
  • Російський жовтий – як уже зрозуміло з назви, це аґрус жовтий, сорт, стійкий до грибкових захворювань, з негустими колючками, розташованими в основному в нижній частині пагонів. Ягоди великі, овальні, довго не обсипаються з куща;
  • аґрус Білий тріумф – швидкозростаючий врожайний сорт із колючками, ягоди світлого зеленого кольору з легким жовтим відтінком при дозріванні, солодкуваті, довго не опадають з куща;
  • Фінік – попри те, що цей сорт схильний до захворювання на борошнисту росу, він залишається одним із найпопулярніших завдяки своїй високій урожайності, сильним пахощам і прекрасному смаку. Ягоди зеленого кольору з фіолетово-червоним рум’янцем.

  Сорти з кисло-солодким смаком ягід: Малахіт, Сливовий, Російський, Донецький великоплідний.

  Сорти із солодким смаком: Орлятко, Хінномакі Гелб, Північний капітан, Джерело, Африканець, Колобок.

  Запашні сорти аґрусу: Білий тріумф, Захисник, Фламінго, Хінномакі страйн, Африканець.

  Ранні сорти: Орлятко, Яровий, Салют, Джерело. Середньоранні: Фламінго, Сливовий, Ласкавий. Середні: Колобок, Пакс, Червонослов’янський, Чорносливовий. Середньопізні та пізні сорти: Малахіт, Садко, Зміна, Серенада, Чорномор.

  Дуже шпичакуваті сорти аґрусу: Захисник, Ювілейний, Малахіт, Донецький великоплідний.

  Сорти, в яких колючки розташовані на нижній частині пагонів: Фінік, Російський, Зміна.

  Сорти з рідкісними колючками: Чорномор, Колобок, Каптіватор.

  Безколючкові сорти: Орлятко, Ніжний, Серенада, Пакс.

  Затребуваний у культурі також гібрид аґрусу та чорної смородини під назвою йошта.