Яка найвища точка уральських гір яка у неї висота (в метрах)

Назва “Народна” з’явилося в 1927 році, його дав геолог А.Н. Альошка під час експедиції на Північний (приполярних) Урал.

Приполярний Урал перевершує за висотою інші його частини, Південний Урал, Північний Урал і навіть Полярний Урал. Тут найвищі вершини і що цікаво, кожна з них колись вважалася найвищою. Спочатку такий вважали гору Шабля, висота якої 1497 метрів. Потім іншу, гору Тельпоса-З, її назва звучить на місцевій мові як “гніздо вітрів”, висота її 1617 метрів. Потім першість перейшла до гори Манарага, її висоту визначали в 1820 метрів. До сих пір така цифра зустрічається в раніше виданих довідниках. Тільки з розвитком техніки виміру висот було уточнено, що вона тільки 1660 метрів. А вище інших насправді гора Народна, 1895 метрів.

Приполярний Урал важкий для дослідження, тому і експедицій раніше було мало.

Спочатку вважали найвищою горою – гору Шабля (тисячу чотиреста дев’яносто сім). Потім виміряли більш точно, і вийшло, що це гора – Тельпоса-З (1617 метрів), потім переміряла і вийшло, що гора Манарага (1660 метрів).

Тепер же, вимірявши всі гори, зупинилися на горі Народна (наголос на перший склад). Її висота – одна тисяча вісімсот дев’яносто п’ять метрів. І вона входить до п’ятірки найвищих гір Росії.

Спочатку дали назву річки народний, а потім і двоголового горі біля неї. А так як місцеве населення – мансі, то і гора і річка стали називатися на манер Мансійського (а по Мансійську «Народ-З»)

Уральські гори дуже старі, вони за час свого існування встигли піднестися, потім майже повністю зруйнуватися і нарешті кілька десятків мільйонів років тому знову піднятися. Але висоти в цих горах невеликі, хоча вони і грають величезну роль у визначенні клімату лежать по обидві сторони від них рівнин, а самі повні корисних копалин. Найвища гора Уралу носить назву НАРОДНА і її висота всього тисячу вісімсот дев’яносто п’ять метрів. Розташована вона в Приполярному Уралі в районі кордону між республікою Комі і Ханти-Мансійський автономний округ. Незважаючи на невелику висоту, Народна красиво підноситься над навколишньою територією і виблискує взимку красивою сніжною шапкою.

За Уральської гірської системи прийнято розділяти дві частини світу – Європу й Азію. Гори простяглися на 2,5 тис. Км з півночі на південь.

Найвища вершина Уральських гір знаходиться в Приполярному Уралі, на території Ханти-Мансійського автономного округу. Назва вершини – Народна.

Висота г.Народная становить 1895 метрів.

Хоч висота вершини і не дуже значна, особливою популярністю серед туристів вона не користується через суворість клімату регіону.

Схожі статті

Уральські гори — географічне положення, корисні копалини, клімат

Дивовижна російська система Уральських гір ділить не тільки країну, але і материк на дві частини. Вона тягнеться з північної точки держави до півдня — від Північного Льодовитого океану до Казахстанських пустель.

Багата рослинність, безліч тварин, величезна кількість корисних копалин і клімат дозволяють декільком народам безбідно проживати біля підніжжя хребтів.

Особливості розташування

Уральська гірська система утворила цілий регіон. Вона тягнеться на 2500 км. від крижаних океанських вод до жарких пустель Кавказу. Вчені-географи розділили її на кілька районів:

Найвищі гори розташовані на території Приполярного Уралу, але це маловивчені і практично неосвоєні райони.

В середньому районі знаходяться низини, де і проживає велика кількість людей. Тут розташовані:

• Челябінська, Свердловська, Курганська і Оренбурзька області.
• Пермський край.
• Удмуртія.
• Республіка Комі.
• Башкортостан.
• Частина Ненецького федерального округу, Тюмені і Архангельська.

Друга після неї – Манарага, висота якої становить 1662 м. Обидві гори відносяться до Приполярного регіону. Також вчені виділяють вершини:

Ці гори розташовані в Південному, Північному, Полярному і середньому районі відповідно. В окрузі Мугоджари височіє Боктибай – 567 м, а в регіоні Пай-Хой — Мореїз або Весей-Пе висотою 423 м. У кожному краї висота Уральських гір відрізняється.

Корисні копалини

У надрах гірської системи зберігається безліч корисних копалин і мінералів. Тут знайшли перше золото і виявили величезні запаси платини, а також відкрили безліч нових кам’яних порід.

У східних районах є поклади:

У Баженовському і Північно-Уральському регіоні геологи знайшли родовища азбесту і бокситів. У західній частині системи розташовані:

• Кізеловський і Печорський вугільні басейни.
• Волго-Уральське і Оренбурзьке місця поклади нафти і природного газу.
• Верхньокамські запаси кам’яної солі.

Гори містять безліч самоцвітів:

Славиться цей край своїми малахітами. З цього каменю зроблені чаші Ермітажу, а для обробки вівтаря храму Спаса на Крові використовувалася Уральська яшма.

Уздовж всієї системи проходить великий тектонічний розлом – Головний Уральський глибинний. Сам хребет відносять до повільнозростаючих, у нього низька сейсмічна активність.

Гірські хребти

В Уральських горах сформовані команди екскурсоводів, які організовують туристам цікаві походи по місцевим поселенням і природним пам’яткам. У будь-який час року можна відвідати найбільш красиві хребти:

Мальовничий Синьогірський хребет знаходиться недалеко від однойменного селища. Влітку він зеленіє багатою рослинністю, а взимку перетворюється в казкову місцевість. Тут розташовано багато скель незвичайної форми, їх оточують хвойні ліси. Туристи фотографують залишки напівзруйнованого кам’яного лабіринту з крутими сходинками, ущелинами і лазами.

Для огляду хребта Велика Сука необхідно на моторному човні перетнути бурхливе озеро Зюраткуль. На протилежному його березі є стежка в кедровій лісовій гущавині, потім вона піднімається в гору.

Недалеко від Уфи розкинувся хребет, покритий тайгою і язиками курумів, залишками скель і рододендронами. Його рельєф різноманітний: він покритий піками і гострими вершинами, немов довгою щетиною. Сніг в цьому районі випадає вже у вересні і тільки в квітні він починає танути. Туристам краще відвідувати місцевість в кінці весни або на початку осені.

У Челябінській області знаходиться хребет середній Таганай. Його довжина сягає 52 км, а найбільша висота — гора Круглица — 1178 м. Тягнуться скелі від Златоуста до Карабаша. Великий хребет складається з декількох гір:

Але ближче до Челябінська розташований Малий хребет. Між Великим і Середнім є авантюриновий курум, який називається Великою Кам’яною річкою. Під час екскурсії можна побачити Тасьминське водосховище і селище ЗЕС.

Біля цього ж міста Росії знаходяться і вишневі гори. В їх надрах розташовані шахти, штольні і кар’єри. Мінерали, які в них добувають, поміщені в багатьох музеях світу. У вироблених місцевостях сформувалися озера, а на вершині гір взимку прокладають лижну трасу.

Скелі і вулкани

Досить мальовничі Митькіні скелі, які знаходяться в парку Таганай. До їх складу входить сопка Три сестри, Слюдяна гірка і кілька безіменних вершин поблизу Двоголової сопки. Місцеве населення називає район Вошивими гірками, а Митькіними скелями його стали іменувати туристи приблизно в 1970-х роках.

Туристи, які вдихають гази у великих кількостях, відчувають себе погано: у них паморочиться голова, з’являються галюцинації. Але малі дози речовин благотворно впливають на організм і навіть надають лікувальні властивості. Тут ходить легенда про те, що самотні подорожні зустрічають маленьких кошлатих білих чоловічків, які травмують моральне здоров’я і викликають психічні захворювання.

Між старою Вільвою і Пашією є непримітні височини. Насправді – це древній вулкан Сокілля гора. Біля підніжжя росте кілька видів рідкісних рослин, а Сокілля гора вважається пам’ятником природи Уралу.

Географічне положення Сокольного вулкана зручне: прямо біля нього проходить стежка, по якій туристи обходять болотисті місцевості. З вершини гори можна спостерігати річку Вільву, залишки села Дворец, де раніше добували золото, а також інші вулкани — Середній і Північний Басеги.

У Красноуфімському районі є скеля висотою 50 м, вона називається Алікаєв камінь або Мар’їна скеля. Своє ім’я вона отримала на честь башкира Алікая.

Він пас на степах табуни коней, з батьківського лука стріляв птахів у небі. Але одного дня на ці землі прийшли чиновники і вирішили відібрати території, а місцевий народ відправити на видобуток руди і заліза.

Алікай разом з товаришами вирішив захистити свій край, багато чиновників він видворив з рідних земель. Одного разу кінь Алікая спіткнувся і помер. Богатир не хотів залишити свого коня. Після цього Алікая оточили вороги і посадили в яму на ланцюг. Довелося Алікаю вдень добувати руду, а вночі великим каменем він намагався розбити свої кайдани. В підсумку він зумів втікти з полону.

Намагався він дістатися додому, але виріс на шляху хлопця величезний камінь. Забрався Алікай на його вершину, задивився на простори свого краю і залишився там жити. З тих пір чиновники, стражники і злі люди гинули від його рук на цьому шляху, а добрі подорожні проходили з почуттям легкості. Але одного разу напала на Алікая варта, загнала хлопця на саму вершину. Він не захотів вмирати від стріл і кинувся вниз зі скелі.

А друга назва – Мар’їна скеля – місцевість отримала після зйомок фільму «Тіні зникають опівночі». З цього каменю скинули Меньшикова, голову колгоспу Марію Червону.

Ущелини і степи

В Уральських горах є кілька мальовничих ущелин і долин. Список найпопулярніших серед туристів:

Айтуарський степ спочатку здається справжньою пустелею, туристи бачать низину біля річки Урал, кілька балок і ярів. Потім вона покривається височинами, що робить її несхожою на класичні рівнини. Є кілька зон, на які ще не ступала нога людини, але на них проживають різні тварини і ростуть тюльпани.

Недалеко від району Ішкіно пролягає цікавий рельєф. Тут гори немов перевернуті: замість гострих вершин тягнуться згладжені ухили, поцятковані глибокими ущелинами і балками.

Геоморфологічний пам’ятник аулганського ландшафту займає більш як 50 гектарів. Схили покриті яскравими каменями, а навесні вони обростають диким часником, адонісами і тюльпанами.

У природному парку Уралу знаходиться пам’ятник – нефритова долина. Прогулянка починається зі струмка Пірвомен-Шор, його дно вкрите великою кількістю зелених мінералів:

Раніше тут видобували корисні копалини тоннами, але родовища сильно виснажилися. Тепер туристи можуть знайти кілька цінних камінчиків для своєї колекції.

Навіть влітку доведеться надягати теплий одяг, оскільки тут на вершинах цілий рік лежить сніг. Схили гір покриті:

• мохами і лишайниками;
• карликовими березами;
• вербами і вільхами;
• морошкою і журавлиною.

На них мешкають зайці і дикі кози, прилітають гагари і куріпки.

Струмок закінчується водоспадом, який протікає ступенями від 2 до 10 м. заввишки. Він створює цілий пояс бризок, міцну білу піну. Висота падіння у вузьких ущелинах досягає 30 метрів. Взимку він повністю замерзає і стає бірюзовим. Гірським масивом також затиснуті озера, вони роблять повітря вологим.

В Уральських горах розташовано безліч національних природних парків і заповідників, де під охороною знаходяться незаймані території з усією флорою і фауною.

Деякі тварини і рослини занесені в Червону книгу, але туристи можуть помилуватися ними і відвідати найбільш цікаві місця.

Уральські гори — географічне положення, корисні копалини, клімат

Дивовижна російська система Уральських гір ділить не тільки країну, але і материк на дві частини. Вона тягнеться з північної точки держави до півдня — від Північного Льодовитого океану до Казахстанських пустель.

Багата рослинність, безліч тварин, величезна кількість корисних копалин і клімат дозволяють декільком народам безбідно проживати біля підніжжя хребтів.

Особливості розташування

Уральська гірська система утворила цілий регіон. Вона тягнеться на 2500 км. від крижаних океанських вод до жарких пустель Кавказу. Вчені-географи розділили її на кілька районів:

Найвищі гори розташовані на території Приполярного Уралу, але це маловивчені і практично неосвоєні райони.

В середньому районі знаходяться низини, де і проживає велика кількість людей. Тут розташовані:

• Челябінська, Свердловська, Курганська і Оренбурзька області.
• Пермський край.
• Удмуртія.
• Республіка Комі.
• Башкортостан.
• Частина Ненецького федерального округу, Тюмені і Архангельська.

Друга після неї – Манарага, висота якої становить 1662 м. Обидві гори відносяться до Приполярного регіону. Також вчені виділяють вершини:

Ці гори розташовані в Південному, Північному, Полярному і середньому районі відповідно. В окрузі Мугоджари височіє Боктибай – 567 м, а в регіоні Пай-Хой — Мореїз або Весей-Пе висотою 423 м. У кожному краї висота Уральських гір відрізняється.

Корисні копалини

У надрах гірської системи зберігається безліч корисних копалин і мінералів. Тут знайшли перше золото і виявили величезні запаси платини, а також відкрили безліч нових кам’яних порід.

У східних районах є поклади:

У Баженовському і Північно-Уральському регіоні геологи знайшли родовища азбесту і бокситів. У західній частині системи розташовані:

• Кізеловський і Печорський вугільні басейни.
• Волго-Уральське і Оренбурзьке місця поклади нафти і природного газу.
• Верхньокамські запаси кам’яної солі.

Гори містять безліч самоцвітів:

Славиться цей край своїми малахітами. З цього каменю зроблені чаші Ермітажу, а для обробки вівтаря храму Спаса на Крові використовувалася Уральська яшма.

Уздовж всієї системи проходить великий тектонічний розлом – Головний Уральський глибинний. Сам хребет відносять до повільнозростаючих, у нього низька сейсмічна активність.

Гірські хребти

В Уральських горах сформовані команди екскурсоводів, які організовують туристам цікаві походи по місцевим поселенням і природним пам’яткам. У будь-який час року можна відвідати найбільш красиві хребти:

Мальовничий Синьогірський хребет знаходиться недалеко від однойменного селища. Влітку він зеленіє багатою рослинністю, а взимку перетворюється в казкову місцевість. Тут розташовано багато скель незвичайної форми, їх оточують хвойні ліси. Туристи фотографують залишки напівзруйнованого кам’яного лабіринту з крутими сходинками, ущелинами і лазами.

Для огляду хребта Велика Сука необхідно на моторному човні перетнути бурхливе озеро Зюраткуль. На протилежному його березі є стежка в кедровій лісовій гущавині, потім вона піднімається в гору.

Недалеко від Уфи розкинувся хребет, покритий тайгою і язиками курумів, залишками скель і рододендронами. Його рельєф різноманітний: він покритий піками і гострими вершинами, немов довгою щетиною. Сніг в цьому районі випадає вже у вересні і тільки в квітні він починає танути. Туристам краще відвідувати місцевість в кінці весни або на початку осені.

У Челябінській області знаходиться хребет середній Таганай. Його довжина сягає 52 км, а найбільша висота — гора Круглица — 1178 м. Тягнуться скелі від Златоуста до Карабаша. Великий хребет складається з декількох гір:

Але ближче до Челябінська розташований Малий хребет. Між Великим і Середнім є авантюриновий курум, який називається Великою Кам’яною річкою. Під час екскурсії можна побачити Тасьминське водосховище і селище ЗЕС.

Біля цього ж міста Росії знаходяться і вишневі гори. В їх надрах розташовані шахти, штольні і кар’єри. Мінерали, які в них добувають, поміщені в багатьох музеях світу. У вироблених місцевостях сформувалися озера, а на вершині гір взимку прокладають лижну трасу.

Скелі і вулкани

Досить мальовничі Митькіні скелі, які знаходяться в парку Таганай. До їх складу входить сопка Три сестри, Слюдяна гірка і кілька безіменних вершин поблизу Двоголової сопки. Місцеве населення називає район Вошивими гірками, а Митькіними скелями його стали іменувати туристи приблизно в 1970-х роках.

Туристи, які вдихають гази у великих кількостях, відчувають себе погано: у них паморочиться голова, з’являються галюцинації. Але малі дози речовин благотворно впливають на організм і навіть надають лікувальні властивості. Тут ходить легенда про те, що самотні подорожні зустрічають маленьких кошлатих білих чоловічків, які травмують моральне здоров’я і викликають психічні захворювання.

Між старою Вільвою і Пашією є непримітні височини. Насправді – це древній вулкан Сокілля гора. Біля підніжжя росте кілька видів рідкісних рослин, а Сокілля гора вважається пам’ятником природи Уралу.

Географічне положення Сокольного вулкана зручне: прямо біля нього проходить стежка, по якій туристи обходять болотисті місцевості. З вершини гори можна спостерігати річку Вільву, залишки села Дворец, де раніше добували золото, а також інші вулкани — Середній і Північний Басеги.

У Красноуфімському районі є скеля висотою 50 м, вона називається Алікаєв камінь або Мар’їна скеля. Своє ім’я вона отримала на честь башкира Алікая.

Він пас на степах табуни коней, з батьківського лука стріляв птахів у небі. Але одного дня на ці землі прийшли чиновники і вирішили відібрати території, а місцевий народ відправити на видобуток руди і заліза.

Алікай разом з товаришами вирішив захистити свій край, багато чиновників він видворив з рідних земель. Одного разу кінь Алікая спіткнувся і помер. Богатир не хотів залишити свого коня. Після цього Алікая оточили вороги і посадили в яму на ланцюг. Довелося Алікаю вдень добувати руду, а вночі великим каменем він намагався розбити свої кайдани. В підсумку він зумів втікти з полону.

Намагався він дістатися додому, але виріс на шляху хлопця величезний камінь. Забрався Алікай на його вершину, задивився на простори свого краю і залишився там жити. З тих пір чиновники, стражники і злі люди гинули від його рук на цьому шляху, а добрі подорожні проходили з почуттям легкості. Але одного разу напала на Алікая варта, загнала хлопця на саму вершину. Він не захотів вмирати від стріл і кинувся вниз зі скелі.

А друга назва – Мар’їна скеля – місцевість отримала після зйомок фільму «Тіні зникають опівночі». З цього каменю скинули Меньшикова, голову колгоспу Марію Червону.

Ущелини і степи

В Уральських горах є кілька мальовничих ущелин і долин. Список найпопулярніших серед туристів:

Айтуарський степ спочатку здається справжньою пустелею, туристи бачать низину біля річки Урал, кілька балок і ярів. Потім вона покривається височинами, що робить її несхожою на класичні рівнини. Є кілька зон, на які ще не ступала нога людини, але на них проживають різні тварини і ростуть тюльпани.

Недалеко від району Ішкіно пролягає цікавий рельєф. Тут гори немов перевернуті: замість гострих вершин тягнуться згладжені ухили, поцятковані глибокими ущелинами і балками.

Геоморфологічний пам’ятник аулганського ландшафту займає більш як 50 гектарів. Схили покриті яскравими каменями, а навесні вони обростають диким часником, адонісами і тюльпанами.

У природному парку Уралу знаходиться пам’ятник – нефритова долина. Прогулянка починається зі струмка Пірвомен-Шор, його дно вкрите великою кількістю зелених мінералів:

Раніше тут видобували корисні копалини тоннами, але родовища сильно виснажилися. Тепер туристи можуть знайти кілька цінних камінчиків для своєї колекції.

Навіть влітку доведеться надягати теплий одяг, оскільки тут на вершинах цілий рік лежить сніг. Схили гір покриті:

• мохами і лишайниками;
• карликовими березами;
• вербами і вільхами;
• морошкою і журавлиною.

На них мешкають зайці і дикі кози, прилітають гагари і куріпки.

Струмок закінчується водоспадом, який протікає ступенями від 2 до 10 м. заввишки. Він створює цілий пояс бризок, міцну білу піну. Висота падіння у вузьких ущелинах досягає 30 метрів. Взимку він повністю замерзає і стає бірюзовим. Гірським масивом також затиснуті озера, вони роблять повітря вологим.

В Уральських горах розташовано безліч національних природних парків і заповідників, де під охороною знаходяться незаймані території з усією флорою і фауною.

Деякі тварини і рослини занесені в Червону книгу, але туристи можуть помилуватися ними і відвідати найбільш цікаві місця.